Розділ 3

"Вітаю тебе - виживший, тобі надано титул "нейтрал", на данний момент ти єдиний, кого не лякає зовнішність опонента".

"Виживший, для повної активації інтерфейсу утримуйте великий палець на зап'ясті до моменту ініціалізації".

Або я з'їхав з глузду, або... - мій погляд повернувся до охоронця, - все не так вже й погано.

Приклавши великий палець на зап'ястя перед очима з'явилася полоса завантаження. Зупинившись на 99%, я зрозумів, що падаю, але нічого не міг з цим зробити, все тіло було паралізоване, навіть палець з зап'ястя не міг прибрати, а потім прийшла темрява. Не надовго... мабуть... не знаю скільки я валявся, але за відчуттями минуло небагато часу. Написів перед очима не було, поглянув на руку, зрозумів, що підсвітки також немає. Потикав на зап'ястя, нічого не побачив. Сів на підлогу і вирішив обміркувати всю ситуацію. Чи міг у мене поїхати дах на ґрунті стресової ситуації, що сталася через вбивство одного унікума? Однозначно не міг, ця ситуація мене не змушує сумувати та в принципі не зачіпає. Хммм... великим пальцем натиснув на зап'ястя і одразу ж отримав повідомлення - фуууу, а я вже злякався, що стріха поїхала, хоча кого я обманюю, у мене вже давно клепки не вистачає. Отже, що ми маємо.

"Ініціалізація пройшла успішно. Для подальшої роботи є можливість перейти на ментальний рівень керування. Бажаєте перейти? Прийняти/Відмінити"

Звичайно я прийняв, так як тикати і шукати куди натиснути немає жодного бажання.

"Зміни внесено. Корегування задіяні. Для виклику інформації особистих даних віддайте ментальну команду "статус", так само там буде знаходитися додаткова інформація."

Ага, ну добре, статус!

"Ім'я: Невідомо

Титул: Нейтрал

Професії:

-

Характеристика:

Сила: 0

Спритність: 0

Інтелект: 1

Харизма: 0

Витривалість: 1

Живучість: 1

Очки характеристик: 0

Навички:

-

Очки вміння: 0

Унікальні риси:

Майстер на всі руки (+)"

Подумки розгорнув унікальну рису " майстер на всі руки " - Швидкість навчання у володінні навичками і професіями збільшена на 100%.

Так, якщо я все правильно зрозумів, то це ж... круто! Я все своє свідоме життя робив все сам від ремонтів до якихось дрібних деталей, правда тільки через економію. А тут за це ще й нагороджують збільшенням швидкості навчання, клас. А от те, що ніяких вмінь, сумно, я багато чого вмію руками і мізками також. Ну добре, вже час нагору вибиратися.

Я так і не зрозумів, що сталося з цим світом за той час поки я спав. Дізнатися інформацію немає звідки та нема у кого. Коридор, що веде до ліфта ідеально чистий, жодних слідів, або плям, що так люблять додавати у фільми та ігри жахів. Ліфт, так само працював, ну це можна пояснити наявністю генераторів, що можуть ще довго працювати без мережі, та це й не дивно, режимний ж об'єкт... був. До речі, що цікаво, двері у інші "консерви" були зачинені, окрім моєї.

Перший поверх зустрів мене привітним сонечком через запиленні вікна. Сам холл був прибраний, не враховуючи пил, що зайняв весь поверх. Реєстраційна була новою - окреме приміщення з віконцем, вхід оснащений рамами- металошукачами потім ресепшн і поруч з ним турнікет. Як висновок, безпека понад усе. Не зрозуміло куди всі поділися, але зрозуміло одне, поділися вони давно і надовго. У зв'язку з відсутністю людей вирішив відвідати кімнату реєстрації відвідувачів, може хоч там є щось цікаве або навіть їстівне.

Але новини з усього того дві, погана - двері замкнені, а хороша - замок був не електронний, а звичайний собі замок з отвором для ключа. Тільки є таки проблема, відмичок у мене немає. Купляв колись набір суто через те, що зачинилися двері, а ключі залишилися вдома і замість того, щоб викликати майстра, купив набір відмичок у  знайомого. Отже, у мене є булавка за коміром сорочки, так є, і не питайте, а ось якогось тонкого довгого предмету, на жаль, немає. Вдаривши себе в лоба пішов шукати, хоч щось схоже на відмичку. Нічого не знайшовши вирішив спуститися і обшукати охоронця. Тямуща моя голова, у охоронця нічого не було... окрім, звісно ж, довбаних ключів! Відкривши кімнату, одразу ж взявся її оглядати. Перше, що впало в око, це дивний ніж - товста рукоять з червоною кнопкою під великий палець. Зазубрини та вістря, як у ножа для масла, закруглене лезо. Натиснувши на кнопку відчув легку вібрацію. Виявилося, що це міні-пила на акумуляторі. Внизу на рукояті є роз'єм для зарядного пристрою, зарядку, до речі, теж знайшов. Далі знайшов декілька армійського харчування без термінів придатності. Похідний набір столових приборів, поки порожній, але головне чистий термос. А охорона тут жила непогано, знайшов чисту спідню білизну, одразу переодягнувся, добре, що ніяких бірок не було, форма, наче на мене шили, а берці не нові, але й не зношенні. Та й не мені скаржитися. На столі лежав журнал реєстрації відвідувачів. Відкривши його побачив, що останній запис був зроблений два місяці тому. Хоч щось можна зрозуміти, а саме, все почалося два місяці тому, але цікаво, що саме почалося.

Оглянувши всю кімнату, нічого більше не знайшов, але і так не мало. Вийшовши в холл вирішив пройтися по інших кабінетах, але тут на мене чекала невдача, а якщо бути точним, то електронна ідентифікація відбитків, ну ні, то ні. От цікаво, чому кімната охорони на звичайному замку, а інші кімнати на біометричному? І запитати немає у кого. Тож вирішив виходити з "обіймів" Морфея.

Нарешті свіже повітря, але те, що відкрилося мені змусило замислитися. Пейзаж, що оточував мене можно було охарактеризувати, як "кам'яні джунглі", так як вулиці та будівлі були покриті мохом, а звичайні на вигляд дерева відпустили ліани. А скільки було різнокольорових галявин важко порахувати, я навіть уявлення не мав, що існує така різноманітність. До речі, кольорова гамма була не типова. Ні, зелений, звичайно був основним, але були й інші. На висотці розкинувся перламутровий червоний килим з моху, а на склі приємний синій відтінок і ще багато різноманітних фарб видно вдалині. Таке відчуття, що я під чимось і вже схопив прихід.