Розділ 19

   З самого ранку, щойно сонце зійшло над Островом, всі його жителі зібралися біля берега, поспіхом завершуючи останні приготування перед відплиттям. Вчорашня гулянка зараз виходила боком, вилившись в добряче похмілля. За три години до світанку Бернард змусив таки всіх трішки поспати, та цього було дуже мало для нормального відпочинку. Однак, кожен розумів всю важливість ситуації, і вже до дев'ятої години ранку жителі Острову зібрали найнеобхідніше в дорогу, і зараз очікували, коли Зак, Салі та Вадіс завершать останні приготування їхнього транстпорту. 

   Водії ж виявилися досить витривалими та відповідальними. Найбільше Яр переймався за Салі, котра вчора добряче відгуляла. Проте, як і говорив Тім, блондинка свою справу знала, і зараз у доволі гарному настрої допомагала Закові з налаштуванням невеличкого судна старої моделі "Рибка". 

 - Що ж, у нас все готово. Можете потрохи заходити, - промовив, зрештою, Зак.

   Яр з Бернардом розділили присутніх на три групи. Майже всі жителі Острову зайняли "Мушлю" та "Рибку", керовані Заком та Вадісом. Яр, Бетті, мисливці і решта, котрі не помістилися, поспішили до найбільшого судна - "Торпеди", за бортом якої уже вмостилася Салі. У навігатори кожного корабля завантажили координати їхнього кінцевого пункту. Це були пустельні північно-західні землі Королівства з дуже жарким кліматом, через що й практично безлюдні. Вчені маги зі всього Авінанду в різні часи намагалися якось виправити чарами непридатні для життя тамтешні природні умови. Однак, згодом вони закинули ці старання, дійшовши висновку, що самі стихії не дозволяють будь-якого втручання в ці землі.

   Іншою такою аномалією можна назвати Острів Свободи, де магія й зовсім не діє. Там оселилися всі незгідні з правлінням монархів Авінанду, і, озброївшись автоматами зі сталі, обрали свого правителя - Губернатора. За весь цей час ні Імператор, ні Вождь, ні Королева не змогли туди пробитися і нав'язати свої порядки. Але й самі островітяни не мали змоги відвідати решту світу, й змушені були назавжди відмовитись від магії і всіх її чудес. Такою стала їхня ціна свободи.

   Яр стояв біля капітанської панелі, обійнявши Бетті. Вони обоє спостерігали у невеличке віконечко, як Острів все віддаляється, перетворюючись на крихітну цятку десь у Великому Океані. 

 - Тім дав мені книжку про тих, до кого ми пливемо. Я піду у каюту почитаю, гаразд? - перепитав хлопець у пейрі.

 - Це такий натяк, що я буду зайвою? - єхидно відповіла Бетті.

 - Ти ніколи не будеш зайвою, - усміхнувся Яр. - Однак, зараз мені дійсно треба буде зосередитись. А після вчорашньої гулянки це ну дуже важко.

 - Та йди вже, я тут поспілкуюсь з нашими новими союзниками.

 - Так, йди вже, ми знайдемо чим себе зайняти, - раптом весело проговорила Салі.

   Далі білявка дістала звідкись знизу баночку з пивом, і гучно "клацнула", відкриваючи її. Яр вирішив навіть не починати розмов про алкоголь за кермом, зрозумівши що з Салі це марно. "Тьма, що зі мною? Я дійсно щойно хотів прочитати лекцію про шкоду алкоголю? Я? Схоже, Бернард на мене погано впливає", - подумав сам про себе хлопець, йдучи до виділеної йому каюти.

   Яр зручно вмостився на невеличкому ліжку. Спокуса забити на все і поринути в сон була неймовірною, та хлопець якось переборов себе. Він дістав з тумбочки книгу, котру йому дав Тім, тільки  но ступивши на корабель, зі словами: "Обов'язково прочитайте про бісів в дорозі, щоб розуміти з ким будете мати діло. Та й про інших народів там є чимало інформації. Автор був дуже великим дослідником, та й могутнім магом. Справжній майстер своєї справи, зараз таких немає". Яр прочитав на обкладинці "Історія народів Авінанду. Автор Коен Ских". Хлопець відзначив для себе доволі незвичне ім'я, явно не імперське. Можливо, автор і сам належав до якогось рідкісного народу. Та він не став на цьому зациклюватись. Відкрив книгу, трішки прогортав, поки не знайшов потрібний розділ.

   "Біси, або чорти - один з найдревніших народів Авінанду. Перші діти Темряви, вкриті міфами та легендами. Вважається, що всі вони давно вимерли, або й не жили зовсім. Одні стверджують, що це персонажі казок, інші - що з падінням першого Імператора біси відправилися в Темне царство. Жодних доказів їхнього існування не збереглося до сьогодні. Однак, досліджуючи давні перечи в Великій Королівській Пустелі, мені пощастило знайти та перекласти таблички з темної сталі, в котрих йшлося саме про цей народ.

   Виникли вони ще на початку створення світу, як провідники Темряви, покликані представляти її серед інших стихійних істот. Біси славилися неперевершеною маскувальною магією, і якщо вони не захочуть, ніхто їх й не знайде. Це й наводить на думку про можливість їхнього існування й сьогодні, десь у тінях Авінанду. Управляв цим народом Вождь, обов'язково чоловік, так як суспільство було повністю патріархальним.

   Велику увагу біси приділяли власному імені. З нього можна зразу зрозуміти, яке місце у суспільстві займає особа. Від народження хлопчики отримували назву роду, до якого належали, і першу букву майбутнього імені - що символізувала статус і вид заняття батька:

Б - будівельник

В - воїн