Розділ 15

   Яр розплющив очі, повертаючись на Острів. Він лежав на темній гірській породі, а в голові стояв приглушений шум. Хлопець не зразу зорієтувався, що відбувається, тіло все ще пронизувало приємне тепло. "Та енергія, вона в мені", - стало його першою думкою. Кілька секунд він продовжив так лежати, аж поки не почув тривожних вигуків Бернарда:

 - З вами все гаразд? Отямтесь! 

 - Так, все добре. Наша подорож нарешті принесла якісь результати, - промовив Яр млявим голосом, підіймаючись.

 - Що там було? Над вами почав кружляти якийсь чорний дим, буквально всмоктуючись в тіло. Я уже перелякався, що ви звідти й не вийдете, - тривожним голосом швидко протараторив радник.

 - Ох, це було чарівно. Здається, Вона поділилася зі мною частинкою сили. "Знайди мене на лінії світів" - ось, що я почув. Тобі таке про щось говорить?

 - Ем...ні. Схоже на ребус якийсь.

 - Чим би це не було, нам потрібно туди дістатися. Бернарде, я відчуваю цю енергію. Вона наповнює все тіло. Можливо, у мене з'явилися якісь здібності?

 - Не знаю, спробуйте вивільнити її. Магія народжується в наших думках, а енергія дає можливість їм стати реальними. Темрява славиться потужними бойовими та маскувальними чарами. Мабуть, для перевірки здібностей, найпростішим буде створення ілюзії. Уявіть собі якийсь образ, чи фігуру, і спробуйте перенести її в реальний світ.

   Це завдання відразу ж нагадало Ярові феєрверки, котрі вони запускали з друзями, у попередньому житті. Він заплющив очі, і уявив могутнього сталекрила, який пролітає над всеньким Островом, розпрямляючи своє блискуче сріблясте продовгувате пір'я над помаранчею вечірнього неба, котре якраз покидало сонце. "От халепа, уже сутеніє", - тільки подумав Яр, і вся фантазія відразу розвіялась. 

 - Що трапилось? - запитав здивований Бернард. - Мені здається, у вас почало виходити. Принаймні, я відчув маленьку цівку енергії, та враз вона зникла.

 - Я ж казав, що маю ще плани на сьогодні. Вибач, але мені терміново потрібно спускатися.

 - Ваше побачення з Бетті важливіше за відкриття могутньої темної енергії всередині себе? - трішки єхидно запитав радник.

 - Ну, магія нікуди не дінеться, а от розгнівана пейрі нам точно не потрібна, - усміхнувся Яр. - Зрештою, що ж я за правитель такий буду, якщо не стримаю свого слова перед першою леді?

 - Так, а ви все ще наполовину дитина. Добре, ходімо уже. Сподіваюся, завтра продовжимо?

 - Звісно.

   Вони почали в пришвидшеному темпі спускатися з Темної Гори. Яр явно пожвавішав. Нарешті він відчував, що отримав могутню зброю у цій війні. І байдуже, що буде далі, скільки там магів у Кронлі, та що навзаєм захоче Темрява за цю силу. Зараз він відчував пянку енергію всередині себе, і поспішав провести чарівний вечір зі своєю коханою. Що ж ще потрібно?

   Бетті стояла біля підніжжя гори, спершись в прекрасний байк "Еллі". Вона була одягнена в коротку, чорного кольору, сукню, на фоні якої особливо виділялося довге червоне волосся. 

 - Виглядаєш чарівно, - промовив Яр, обійнявши пейрі.

 - Ну звісно ж, інакше й не буває, - усміхнулася дівчина у відповідь.

 - Бернарде, прийдеться сьогодні тобі повертатися самому, - сказав Імператор.

 - Та вже ж якось доберусь. Відпочивайте, та завтра у нас багато важливих тренувань.

   Радник неквапливо рушив по темній стежинці в бік поселення. 

 - Сідай, проїдемось трохи, - сказала Бетті, вказавши на байк.

   Яр відразу ж вмостився позаду, обійнявши пейрі за талію. Він відчув її приємний запах та тепло. А потім "Еллі" стрімко рушила, видавши свій потужний рик. Вони мчали на неймовірній шидкості, оминаючи дерева  та великі кам'яні брили. Спочатку хлопець навіть трішки занепокоївся, та потім зрозумів, що за кермом справжній професіонал. "У тих магічних куль біля порту не було жодного шансу", - подумав він, згадуючи їхню першу зустріч.

   Згодом "Еллі" виїхала до берега острівної річечки і попрямувала вздовж нього. Чим далі вони просувались, тим темніше ставало навколо. Зрештою, пейрі зупинила свій байк біля невеликого водоспаду, що брав свій початок в ще одній гірській породі.

 - Це моє улюблене місце на Острові, - промовила Бетті, дістаючи рюкзак, що увесь цей час був прикріплений збоку "Еллі". - Тут панує якийсь чаруючий спокій. 

 - Згоден, тут дуже гарно. Що це за пагорб?

 - Звичайна собі гірська порода, ніякої магічної енергії. Тож вгамуйся, ато аж очі загорілись, - усміхнулася дівчина.

 - Нічого й не загорілись, - відповів Яр. - Просто цікаво, я ніколи й не бачив цієї частини Острова. Тільки поселення й Темна Гора. А виявляється, це доволі красиве місце. Шкода, що наша поїздка відбулася, коли навколо уже стемніло.