Розділ 8

 - Прокидайся! Нам потрібно вирушати. - пролунав голос Бернарда.

 - Ой, чому ж так рано. - спросоння відповів Яр.

 - Я попереджував, тобі потрібно багато чому навчитися. 

   Яр неохоче підійнявся з ліжка. Бернард дав йому кілька хвилин, щоб зібратися і привести себе в порядок. В голові хлопця творилася якась каша, та він чітко пам'ятав вчорашній сон. По якійсь незрозумілій причині йому дуже хотілося побачити Бетті, поговорити з нею. Однак, попереду його чекала подорож на Темну гору. 

 - Що це за місце таке, куди нам так необхідно? - запитував хлопець, йдучи слідом за магістром Ордену.

 - Темна гора? Що ж, це свого роду місце сили, енергії. На Острові розміщено чотири камені природних стихій: вогню, повітря, землі та води. З них наш верховний маг - Мор, черпає свої сили. Також представники окремих рас, як от пейрі, можуть поповнювати запаси своєї енергії біля відповідних каменів. Темна гора - це унікальне природнє явище. Вона вміщує в собі великі запаси енергії вищої стихії - Тьми. І саме вона допоможе розкрити твій внутрішній потенціал, і звільнити Шавія.

 - І де ж вона тут взялася з таким то запасом енергії?

 - Хто зна? Наші предки обрали саме цей Острів, бо він аж випромінював необхідну енергію. Доходили чутки, що сам Шавій вказав на це місце своєму вірному послідовникові, будучи дуже обережним, і допускаючи думку про те, що його хтось зрадить.

 - Як швидко це місце знайде Імператор?

 - Точно сказати не можна, однак тебе уже доволі добре шукають. Мор каже, що тиждень у нас є, а далі видно буде.

   Вони йшли далі, в глиб Острову. Скоро дерева закінчилися, і Яр побачив стежину, викладену з якогось чорного каміння, що вела до не дуже високого пагорбу.

 - Ось це вона і є? - запитав з насмішкою в голосі хлопець.

 - Так, і не потрібно робити завчасних висновків. Не зважаючи на свою висоту, це - велике місце скупчення сили. Кажуть, колись вона була набагато більшою, однак з плином часу порода осіла, тай енергія не безкінечна. Подібних місць багато розкидано по всьому Авінанді, і з ув'язненням Шавія вони почали спустошуватись. Він, підкоривши собі Тьму, знав як підтримувати її енергію в цьому світі, та коли його не стало, Імперія почала використовувати магію Світла, намагаючись поглинути його сестру зовсім.

 - І це погано, тому що...?

 - Руйнується природній баланс. - відповів Бернард. - З самого початку існування світу все знаходилось в чіткій гармонії та взаємодії. Природні стихії забезпечували усіх істот Авінанду необхідними умовами для виживання. Світло і Тьма чередувалися протягом доби, і наповнювали все навколо необхідною магічною енергією. Однак, якщо порушити цей баланс і знищити котрусь стихію, світ зміниться, почнеться перерозподіл енергії, і наслідки можуть бути фатальними. Вогонь і Вода, Повітря і Земля, Світло і Темрява, Добро і Зло. Все від початку працює як великий налагоджений механізм, на все є своя протидія і баланс, а забравши з цього рівняння одну складову, інша може поглинути все, і навіть сам цей світ з його самовпевненими і недалекоглядними мешканцями.

 - Що ж, у цьому є своя логіка. - відповів Яр, слідуючи за Бернардом.

   Вони підіймалися на верхівку гори. Йшли доволі швидко, і скоро опинилися на просторій місцевості, витесаній з темної породи. Яр поглянув на свій перстень, і помітив, як навколо центрального його символу почали згортатися клубки сіруватого диму.

 - Бачиш, він реагує на енергію цього місця. - промовив Бернард. - Сідай, як тобі зручно, заплющ очі, і просто давай посидимо в тиші. Жодних розмов, лише власні думки.

 - Чесно, схоже на якусь сектантську дурню. Та, якщо так хочете, давайте спробуємо, хоча я не розумію, як це допоможе підготуватися до зустрічі з Шавієм.

 - Тобі й не потрібно розуміти. Просто роби, що я скажу, і з часом все стане на свої місця.

   Яр всівся на темному камені, що випинався з породи, і заплющив очі, як сказав магістр. Проте, в голову все більше заходили думки, що все це не має ніякого змісту. "Хоч би еліксир який дав, чи цяцьку магічну. А то ні, просто сідай, заплющ очі, поринь у свій внутрішній світ." - трішки роздратовано думав хлопець. Одне його тішило, що подібний досвід вбивання часу він уже отримав на роботі в експортній компанії. Чомусь йому зразу пригадалися ті часи, його друзі та посиденьки у "Кухлі" на вихідних. Пройшло всього кілька днів, а складалося враження, ніби це було в іншому житті. "Цікаво, як там хлопці? Напевно, Імператор виставив мене якимсь зрадником, анархістом. Що вони думають зараз? Можливо, що я був таємним агентом якихось радикальних сил, і просто вдавав їхнього товариша. А може, Чарлі, як він це любить, лається на всіх навколо, доводячи, що Імператор конкретно помилився?" - думав з приємною ностальгією Яр. 

   Далі він згадував приємні моменти, коли всі вони збиралися "побахкати" феєрверки пані Садігар. В його голові чітко виник образ, коли хлопець випускає вогняного тигра, той оббігає навколо і вибухає сотнею іскор. Раптом картинка змінилася, і в центрі вогників виникла дівчина з червоним волоссям. Вона підкорила собі іскорки, і вони почали кружляти в прекрасному та чаруючому танці, заворожуючи всіх навколо. Раптом бац! І дівчина зникла, ніби її й не було. Все окутала Темрява, з якої народжувався густий сірий туман. Він заповнював увесь простір навколо, і Яр розгубився, не здатний розібратися в тому, що відбувається. Хлопець утратив уже розуміння, де знаходиться, на нього наступав тваринний страх і паніка. Він не міг ні на чому зосередитися, хотів повернути хоч якісь образи, але туман поглинув геть все навколо. Яр не відчував уже свого тіла, все було у владі Тьми, безжалісної і всепоглинаючої стихії. Хлопець відчув, ніби летить в безодню, в нікуди, і свідомість остаточно його покидає.