Розділ 7

   Бернард Донлі стояв на березі, спостерігаючи, як судно "Мушля" стрімко наближається. Він був керівником древнього Ордену, метою якого було захистити спадкоємця Шавія і створити всі умови для пробудження Імператора. Біля нього стояли Веса і Мор - його вірні послідовники. Ще з дитинства всіх їх виховали в дусі Ордену їхні батьки, пояснюючи, наскільки важливою є покладена на них місія. 

 - Сподіваюся, Бетті та Зак справилися без зайвих проблем. - промовив Мор.

 - Головне, що вони таки справилися. - відповів Бернард.

   Через кілька хвилин судно пришвартувалося до берегу, і "Мушля" розкрилася.

 - Вітаю, магістре. - промовила одразу Бетті, котра вийшла першою.

 - Привіт. Я бачу, ви знайшли його? - відповів Бернард.

 - Так, знайомтесь - це Яр. От на нього ми, як не дивно, чекали три тисячоліття. - сказала дівчина з єхидними нотками в голосі.

 - Бетті, прояви більше поваги до спадкоємця великого Шавія.

 - О, це ви з ним ще не познайомились. - усміхнулась пейрі.

 - Ой, та не слухайте її, я чудово навіть сприйняв весь той ідіотизм, що на мене звалився. - обізвався вперше хлопець.

 - Вітаю тебе на Острові, Яре. Я Бернард, керівник Ордену, а це Веса і Мор. Ми допоможемо тобі до всього адаптуватися, і зустрітися нарешті з нашим спасителем - Шавієм.

 - Ну, мене уже ввели в курс справи. Якщо я не хочу померти від рук Імператора, змушений буду послухатися вашу секту і впустити тисячолітнього мага в своє тіло, правильно?

 - Ну, не все так категорично. Шавій потурбується про кожного, включаючи тебе.

 - Так, так, і це я також чув. Тож коли розпочнемо ваш таємничий ритуал?

 - Не все так просто, тебе треба підготувати. Ти повинен будеш зазирнути в глибину своєї свідомості, знайшовши там дух Шавія, а отже необхідні тренування.

 - Магічні тренування? - запитав з надією Яр.

 - Ні, більше духовні. Ми з тобою будемо пробувати медитувати, заглядати всередину себе. І коли ти будеш готовий, проведемо ритуал.

 - Ой, ну знову якась нудьга. Сподіваюся, у вас тут на Острові є що випити?

 - О, знову почалося. - роздратовано сказала Бетті. - Він тільки оговтався після телепортації, і одразу поліз до пляшки.

 - Спокійно, це нормальна людська реакція на складну ситуацію. - відповів магістр. - Де там, до речі, Зак пропав? Щось він довго справляється.

 - Та тут я. - пролунав голос водія. - Треба все до ладу доводити, щоб ніяка магічна хвиля не відкинула "Мушельку" куди подалі в Океан. До речі, біля порту на них напали імперські солдати, і Бетті добряче знесилена.

 - Зі мною все нормально. - відповіла пейрі.

 - З тобою завжди "все нормально". - промовила нарешті Веса. - Ану, ходімо зі мною, до вогняного каменю, підзарядишся.

 - Усі ходімо, нічого тут стояти. - промовив Бернард. - Яре, я покажу тобі Острів та розповім детальніше, що нам потрібно буде зробити.

 - Гаразд, ходімо. - промовив хлопець, і вони рушили мощеною стежкою, що вела в глиб Острову.

   Природа тут була незвичною для жителя Імперії. Всюди росли екзотичні дерева та квіти, про більшість з яких можна було прочитати лише в спеціальних книгах. Звідусіль долунали звуки птахів, однак ніде не зустрічався жоден дикий звір. Всі жителі Острову, в основному, були людьми. Винятком були Бетті - пейрі, та Брем - найлі, котрий майже весь час проводив у своїй невеличкій самозбудованій майстерні. Бернард був короткострижений, темноволосий чолов'яга років п'ятдесяти. Його послідовники виглядали набагато молодшими, приблизно віку самого Яра. При цьому всю дорогу вони мовчали, тай в принципі не були балакучими. Бернард же розповідав хлопцеві історії про ці місця, що Острів знайшли колись їхні предки, котрі не бажали підкоритися лжеімператору, і чекали приходу спадкоємця Шавія. Також тут розміщувалися різні місця сили, з яких можна черпати енергію стихій. Всі вони виглядають як камені, зі знаком відповідної стихії в центрі.

    Так вони пройшли десь хвилин з тридцять, поки нарешті не відкрилася велика галявина, на якій розміщувалися невеличкі дерев'яні будівлі. Загалом на Острові проживало близько тридцяти членів Ордену. Побачивши Яра, всі вони відклали свої справи і, пожвавішавши, почали вітати спадкоємця.

 - Та годі вам, дайте хлопцеві відпочити. - серйозно промовив Бернард. - Йому ще потрібно багато чого осмислити. Ходімо, я покажу тобі твій тимчасовий дім. - звернувся він уже до хлопця.

   Вони пройшли майже до протилежного кінця галявини, де розташовувався один єдиний, ніби відокремлений від решти, будинок. Над дверима були якісь написи, яких Яр не розумів, а на дверях вирізьблений той самий знак, що й на його персні: два чорних крила, що переплелися між собою.

 - Наші предки побудували цю споруду ще тоді, три тисячі років тому, для тебе. Вона оточена сильною захисною магією, тож тут ти можеш почуватися в максимальній безпеці.