Тім Гарлі крокував вулицями Кодгарду - столиці Імперії. Вогні від рекламних вивісок і плакатів "нових зірок Авінанду" дратували його. "Так, тепер значно знизили вимоги для відомих людей. Ватро лишень народитися у древній славетній сім'ї, і ти без проблем можеш розраховувати на славу і популярність при найменшому натяку на якісь природні здібності. Ну, звісно ж, якщо ти людина. Байдуже, наскільки талановитою може бути сізі, а люди завжди оберуть своїми кумирами людей". - ця думка заїлась в голові Тіма. Однак, як справжній майстер своєї професії, він знав, що подібні думки лише відволікають, і значення має тільки завдання.
Тім зупинився біля клубу "Fallen". Він сам не те щоб полюбляв подібні заклади, але точно знав, що Салі тут.
- Ваше запрошення? - запитав охоронець при вході.
- У мене його немає, але готовий битися об заклад, що в результаті ти все одно мене пропустиш. - відповів Тім.
Охоронець явно напружився. "От же ж, бляха, робота. Вічно знайдеться от такий от самовпевнений придурок." - подумав він, готуючись показати Тімові, хто тут головний.
- Во ім'я Світла, Тіме, навіщо це все? Невже не можна просто показати картку мисливця? - прозвучав раптом роздратований, але, як завжди, приємний на слух голос Роксі - адміністратора клубу, що несподівано вийшла з-за рогу.
- Хех, ну так же ж не цікаво буде. - усміхнувся Тім. - Радий тебе бачити. Салі всередині?
- Ну а де ж їй ще бути у свій вихідний? Невже ти нарешті вирішив розважитись разом з нею? - запитала здивовано і уже більш спокійним голосом Роксі, знаючи як її співрозмовник ставиться до подібних закладів.
- Авжеж ні. У нас важливе завдання.
- Оу, ну тут ти звісно попав... Так собі ідея підкидати Салі завдання у її вихідний.
- Якось розберуся вже з нею. - відповів, усміхнувшись, Тім. - То що, твій "цербер" мене пропустить?
- Так, звісно. Гобе, запам'ятай цього чоловіка. Ато наступного разу мене може й не бути, шкода буде втратити такого охоронця. - усміхнулася Роксі.
Тім зайшов всередину клубу. Кругом веселилися істоти всіх рас, котрих тільки можна зустріти в Імперії. Мабуть, лише тут вони і могли зібратися всі разом і не боятися, що хтось почне тикати в очі своїм статусом. Однак, покинувши заклад, все поверталося на круги свої: нижчі намагалися пробитися вгору, ті, що змогли, всяко хотіли подружитись з людьми, а люди, як завжди, клали на всіх них з вершини Імператорського Пагорба.
- Ласкаво просимо у "Fallen"! Тут ви зможете по-справжньому відчути, що таке спокуса. - вигукував DJ.
Тім пробирався в глибину цього "едему". "Вона точно має бути десь тут, в самій гущі притону." - подумав він, і не помилився. Салі, його напарниця і вірна подруга, тепер витанцьовувала еротичні танці в епіцентрі всієї вакханалії.
- Салі, досить вже. - суворо сказав Тім, зупинивши елегантний танець фігуристої блондинки.
- О, бос, ти ТУТ? Ой ні, ні, ні. Це не добре, тиб не прийшов просто так повеселитись. Ну точно ж зараз почнеться: "Салі, у нас завдання, нам треба їхати, ти такий чудовий водій". - почала перекривляти Тіма струнка, синьоока і, в цілому, доволі симпатична жінка. - НІ! Більше я на таке не поведуся. У мене вихідний.
- Не цього разу. Думаєш, мені в прикол шукати тебе по всьому Кодгарду? - розізлився Тім. - Поступило замовлення з самого, хай його не туди, Імперського Замку. А навіть ти повинна розуміти, що бажання Імператора не ігноруються.
- От же ж паскудство. - вилаялася Салі. - Що за доручення хоч таке, що я повинна нехтувати своїм вихідним?
- Знову з'явився претендент на трон.
- Ой, ну це вже серйозно. - на превелике Тімове здивування погодилася блондинка. - Але ж вони ніколи не оправдовують себе. Це, по великому рахунку, просто чергове "їдь не відь зна куди, шукай Тьма знає кого".
- Нас це не стосується. Ми просто повинні виконати уже це кляте завдання, і тоді, обіцяю, буде у тебе час на відпочинок.
- Ловлю тебе на слові. - усміхнулася Салі. - Куди хоч їдемо?
- В Оллсбей.
- Гадство, знову аж до самих кордонів. Чому ці претенденти відчно народжуються в якісь сраці?
- От знайдемо його, сама запитаєш. А тепер ходімо, треба встигнути до світанку.
Салі з Тімом вийшли з "Fallen" та покрокували до кварталу Честі. Саме там був припаркований "ВІЛ" - універсальний повітряний автомобіль середньої вмістимості.
- Ми їдемо удвох? - запитала Салі.
- Так, це не настільки складне завдання, щоб піднімати всю команду. - відповів Тім.
- Ну чому ж саме я? Якраз ще й тоді, коли так хотілось розслабитись. Стоп, придумала. Поклич краще Вадіса. По суті, я уже трішечки так нормально, навіть добряче випила. Мені все одно не можна за кермо.