Володимир-Волинський та Золота Орда

Розділ 4

Військові збори.

 Перехід колишнього студента, а тепер курсанта в серйозне доросле життя відбувся миттєво. Нам спокійно повідомили з'явитися вранці наступного дня для ознайомчої розповіді: що брати з собою на військові збори, від чого можна відмовитися. Особливо наголошували на забороні брати алкоголь. Дивні вони — та хто їхні побажання збирається виконувати? Вже повністю вільною від науки людиною поїздом їхати кудись і не відзначити цю подію? Покажіть мені такого унікума. Я також не був унікумом, тому скромна зелененька пляшечка 40-градусної радості чекала зустрічі з моєю горлянкою. Вранці друзі і мої «підлеглі» компаньйони отримали прочуханку за зайву кількість пляшок, і я показово повиливав в унітаз цей перебір. Звичка п'яти років підпорядковуватися мені ще працювала, і мы мовчки повсідалися на місця у вагоні поїзда до Мінська. Шкода, що не туди у нас дорога.

 У Володимирі-Волинському на нас чекали старі занедбані казарми кадрованої танкової дивізії. Ну й ну! Нам тільки танків і занедбаних колишніх казарм для повного ошелешення не вистачало. А поруч із такими же «радісними» обличчями стояли випускники якогось факультету Львівського університету. Ми були такі щасливі, що, незважаючи на вигуки заборони, повитягали залишки алкоголю і прямо з горла довели його кількість до повного нуля. Ставши непитущими, ми почали прислухатися до вигуків команд. Викладачі, напевно, не вперше бачили такий «ентузіазм» колишніх студентів, які ще не встигли стати курсантами. Їм усе ж вдалося збити ейфорію п'яненьких та втихомирити войовничість напівтверезих, після чого нас нарешті заштовхали в казарми.

 Не знаю, як живуть безхатьки, але переконаний, що куди краще за наші теперішні умови. Складалося стійке враження, що ці казарми свого часу взяла штурмом монгольська Золота Орда, капітально все всередині розгромила, занапастила й помчала собі далі. А нам тепер, рівно через п’ятсот років після того штурму, доведеться ліквідовувати ті руйнування під безглузді крики наших колишніх викладачів, а тепер — командирів середньої ланки.

 Нас розподілили по взводах. Наша група опинилася в одному взводі з випускниками спеціальності «Зварювальне виробництво». У тій компанії хлопці вже встигли відслужити в армії, тому все керівництво взводом і відділеннями миттєво перейшло до них. Моя ж група розпорошилася по різних відділеннях взводу. Але нікуди вони від мене не дінуться — позбираю скоро всіх докупи й влаштую чергову прочуханку для самовиховання.

Розділ 5

Перлини ЛПІ, матричний абсурд та «Аврора».

 За весь час навчання в ЛПІ у мене ще на першому курсі сформувалася команда однодумців на той момент. Валера вчився в паралельній групі. Два Богдани — в моїй групі, а Орест був студентом іншої спеціальності першого курсу нашого ж факультету. Як саме створилася ця група, я вже й не згадаю. Два Богдани потягнулися до мене, розраховуючи на мою допомогу в освоєнні матеріалів лекцій. Я розтлумачував трішечки заторможеним одногрупникам, що ж саме хотів сказати викладач, коли той писав на дошці одне, а говорив при цьому зовсім про інше. Це здорово збивало з пантелику майже весь потік студентів.

 Найяскравішим прикладом непродуманості навчального процесу (а може, це так СПЕЦІАЛЬНО і робилося?) було читання лекцій з вищої математики російською мовою. Мова науки суттєво відрізняється від мови повсякденного життя. Тому україномовні студенти далеко не одразу перейшли на російське трактування математичних дій та визначень. Через це інколи народжувалися справжні перлини об'єднання двох мов у майже матюкальний діалект математичної мови.

 На наше щастя, від нашої групи згодом забрали прикріплених п'ятього кубинців та двох болгар. Викладач вищої математики, дізнавшись про це, одразу перейшов на викладання українською мовою. Студентів це спочатку також збивало з пантелику, проте все заспокоїлося доволі швидко.

 Дивує до цих пір одне питання з вищої математики. Навіщо нам, майбутнім інженерам-механікам, викладали з курсу вищої математики операції матричним способом? В пам'яті залишилася тільки назва підкурсу лекцій і уявна картина матричної комірки. За все своє подальше життя я ніколи не використовував той метод і ніде не бачив навіть слідів його використання. З вищесказаного роблю висновок — нам, українцям, замилювали мізки нікому не потрібною інформацією. Виходить, уже тоді на майбутнього Путькіна працювала вся російсько-пригнічувальна система. Натомість опір матеріалів, теоретична механіка і Цариця — нарисна геометрія — це дійсно потрібні для інженера курси лекцій.

 А історію КПРС навіщо вивчати людям, які в це «СС» не збираються, як у лайно, вступати? Легенди вишем ходили про викладача цього предмета. Тверезому йому ще ніхо іспит не склав! Для успішного складання потрібно було мати:

- перше -  пляшку 0,5 літра «Столичної»,

- друге -  дві пляшки «Поляни Квасової» по 0,5 літра,

- третє — одну пачку сигарет «Аврора» і 30 хвилин «паровозної здачі» (що воно таке, до цих пір так і не дізнався).

 Правило було залізне: поки «Аврора» не вистрілить димом — відповідати не поспішай. Дим показував, що алкоголь уже почав засвоюватися в організмі борця за права пролетаріїв, які на нього ж і працювали. Алкогольний викладач та екзаменатор з історії КПРС в натурі був порядною особою, не топив студентів на іспитах і поводився дуже ввічливо.

 Не можу сказати, в якому стані сп'яніння він читав лекції — далекувато до нього було від задніх парт. Тверезим він іспити ніколи не проводив. Особливо мені на екзамені випало питання про якийсь там пленум ЦК КПРС 1967 року. Повний абзац — нічого про нього не знаю і тепер (це вже принципово). Вирішив учинити суто по-номенклатурному: багато написати на аркуші підготовки й ще більше використовувати власну горлянку при особистій розмові з екзаменатором. Він вміло спрямував мене на основну відмінність того пленуму. Там і в тому році порткокради (наша секретна назва партократів) щось «важливе» внесли в питання життя сільськогосподарських об'єднань селян. Так і не дізнавшись, що ж саме ті селяни отримали, я з п'ятіркою в заліковці був посланий у далечінь. «Паровозом» за мною погнався мій одногруповик. Він отримав четвірку, навіть не відкривши рота! Ось так, виходить, мчав той паровоз прямо в алкогольний комунізм викладача.