Пошуки неіснуючого.

 Читачу, ти можеш почитати свого роду уривки-зачатки. Це є заготовки для більш великого літературного твору. Великий твір (можливо роман ) буде повідати про пригоди ще невизначеної особистості. В взагальному це є людина з трохи більшими  можливостями, ніж має середньостатична людина.            Читати цей уривок-заготовку чи ні - рішати тобі.

 Перехід бувшого студента, а тепер курсанта в серйозне доросле життя відбувся миттєво.                         Нам спокійно повідомили явитись ранком слідуючого дня для ознакомчої розповіді. Що брати з собою на воєнні сбори, від чого можна відмовитись . Особливо наголошували на забороні брати  алкоголь. Дивні вони - та хто їх побажання  збирається виконувати. Вже повністю вільною від науки людиною  поїздом їхати кудись і не відмітити цю подію. Покажіть мені такого унікума. Я також не був унікумом, тому скромна зелененька пляшечка 40% радості ждала зустрічі з моєю горлянкою.                                                                  Ранком друзі і мої "підлеглі" компаньйони получили втик за лишню кількість бутилок і я показово повиливав в унітаз цей перебор. Звичка 5 років підчинятися мені ще працювала і ми мовчки повсідались на місця в вагоні поїзду до Мінська. Жаль, ща не туди у нас дорога. В Володимир-Волинському нас чекали старі занедбані казарми кадрірованої танкової дивізії. Ну і ну! Нам тільки танків  і занедбаних бувших казарм для повного офіговенія не хватало. А рядом з такими ж "радісними " лицями стояли випусники якогось факультуту Львівського Університету. Ми були такі щасливі що, незважаючи на вигуки заборони, повитягали остатки алкоголю і прямо з горла довели його кількість до повного нуля. Ставши трезвенніками, почали прислухатись до викриків команд. Викладачі напевно не перший раз бачать такий "ентузазізм" бувших студентів і поки що не курсантів. Їм вдалося збити ейфорію п'яненьких і войовничість не дуже п'яненьких і нас запхали в казарми. Не знаю як живуть бомжі, але переконаний що краще наших теперішніх умов. Складалось враження, що ці казарми взяла штурмом монгольська Золота Орда, нагадила в середині і поскакала дальше. А нам тепер після 500 років  від штурму прийдеться ліквідовувати їх наслідки, посилені безтолковими криками наших бувших викладачів, а тепер командирів середньої ланки.                                                                                                                                                         Нас розприділили по взводах. Наша група опинилася в взводі з групою зварщиків ( бувша група - Зварувальне виробництво). В тій групі були бувші демобілізовані, тому все керівницто взводу і відділеннями перейшло до них. Моя ж група опинилася вся в різних відділеннях зводу. Але нікуди вони від мене не дінуться - позбираю скоро всіх і випишу втик для самовиховання.