Тричі подумай перед тим, як відмовляти

ВОНА

Що мене найбільше дратує в спілкуванні з неприємними людьми, так це їхні повчання.

Всі чогось думають, ніби я божа кульбабка.

Або просто хочуть, щоб я нею була - аби їм було кого повчати.

І цей туди ж.

Денчик уже клював носом, коли моє надзвичайно наукове керівництво вирішило повідомити, що я сліпе кошеня. 

- Якщо це надовго, то де можна покласти малого спати? Йому уже час.

- Пішли в спальню. Чого зиркаєш? У мене нема дитячої кімнати,Горська. Не збираюсь обзаводитись спиногризами. А якщо цнотливим дівицям не можна до чоловічих спалень, то нехай твій вихованець спить, сидячи за столом.

Його тон ясно давав зрозуміти, що бути цнотливою соромно і жалюгідно, а малий може спати хоч на підлозі, хоч взагалі не спати.

Відповідати на такі провокації не має сенсу. Тому я взяла напівсонного Денчика за руку, наче при переході вулиці з інтенсивним трафіком.І ми пішли слідом за Тіном, ні разу не цнотливим мачо, в його спальню. Де він явно спить в компанії не цнотливих дівиць.

Що вам сказати. От саме щось таке я уявляла при слові сексодром. Спальня була велика, а низьке ліжко займало майже все місце.

Мене аж пересмикнуло. І він  ще має наглість щось казати про негігієнічно?

- Клади малого на покривало. Він уже спить стоячи. Зараз дістану плед. - сказав мій науковий керівник і кудись зник.

Малий впав на ліжко, не переймаючись тим, хто тут спав до нього, і миттю заснув, але й уві сні тримав мене за палець. 

Завжди так робив, коли хотів, щоб ми більше побули разом. 

Я глянула на годинник в телефоні. Через півтори години мені треба було сідати за реферат вдома. А я ще не повернула малого батькам.

- Не суєтись. - почулося з-за спини, і я мало не впустила телефон від несподіванки. - Його маман раніш ніж опівночі не повернеться. Батько у відрядженні. Всім пофіг, де той синуля. Тому сядь і змирись, що ти пробудеш тут ще пів години. Потім я викличу таксі. А ти вислухаєш,  що я скажу і мовчки підеш. У мене до тебе буде пропозиція. Але не сьогодні. А коли ти обдумаєш сказане.

Вступ не радував. По-перше, стільців у спальні не було. І я мала вибирати, куди сісти - між ліжком і підлогою.

А по-друге, у викладачів завод не на пів години, а на годину-півтори. Так що менш як годину я тут не пробуду. А потім ще відвезти малого, вкласти спати, якщо матері не буде. Потім пішки додому. 

Там щось швиденько поїсти й приготувати на завтра.

Так що реферат писатиму до ранку. Але якщо почну сперечатись, то і до ранку не встигну.

- Так от, у двох словах. - почав Тін-Антін, і це було уже не два, а п’ять слів. - Його мати кілька років була моєю дівчиною. Я, крім того, був її коуч. Підтримував бойовий дух. Бо вона була слабачка. Але зі мною давала гарні результати. Ми збиралися одружитися. Вона просила нікому не казати. Щоб не зурочити, прикинь? 

Я мало не розвела руками. От нащо це мені знати?

- Я гарно йшов по кар’єрі. Мені треба було тільки отой диплом, що ти, коза, не дала мені одержати. І була б  гарна робота в олімпійській збірній. І повна незалежність  від батьків. А як запасний аеродром - приватний центр по саморозвитку. Для невпевнених у собі слабаків. Трохи фізкультурки, трохи накачки, трохи йоги й правильного дихання.  Жіночий пікап, чоловічий пікап, фітнес, вся фігня. Туди теж треба було диплом з юрфаку, бо там свої нюанси. Не важливо.

Це і правда було неважливо. А важливо було те, що до мене дійшло - він повідомляє мені щось не для розголосу. Не те, ким він працював і з ким.То відкрита інфа. І не свою образу на зрадливу вихованку.   

Тоді що? Яке мені діло до того, що він так довго і щиро кохав матір Денчика? Нащо так дивитися і так близько сидіти, що я відчуваю тепло від нього і майже чую, як б’ється його серце? 

Ні, це ж моє серце б’ється так швидко і наполохано.

- Батько щось там спонсорував, він же у нас відомий меценат. - вів далі мій препод. - Приїхав на зустріч з командою, весь з себе сивий красень. Упакований по саме не балуйся. Отоді всі й прохавали, чий я син. Бо у мене прізвище інше, і я ніколи про батька при чужих  не згадував.

Ну і прикинь, Горська, сам його з нею познайомив. 

Ще й сказав при ньому, що начальство вимагає від мене другу вищу, обов’язково юридичну. Бо збираюся одружитись, треба гарну роботу, щоб годувати сім’ю.            

Він мені й підігнав цю бурсу.  Щоб без проблем дали бамажку. Поки я бігав і закривав академрізницю і наривався на тебе, дурну принципову козу, виявилося, що батько теж зібрався оженитись. Нарешті. 

Не повіриш - у нього це мав бути перший шлюб. Мати моя його не дотисла, навіть народивши мене і назвавши на честь його батька. І може не вона одна.

А тут диви, хтось його нарешті окрутив.

Голос Антіна уже не був голосом лектора з кафедри. А звучав емоційно й довірливо, як у нормальної живої людини. І все одно цей голос діяв, як сопілка факіра на змію.

Мені уже було майже до сліз шкода цього хлопця, сироту при живому батькові. Як от зараз Денчик.

Отак вона і починається, співзалежність. 

Тільки не це!

Я виставила вперед руку. Дурний жест. Моїми лапками нікого не зупиниш.

- Не розумію, нащо мені треба про це знати. - сказала твердо.

- Тобі й не треба. Це мені треба, щоб ти знала. І щоб тобі було що приховувати від роботодавців.  Бо у тебе вигляд, ніби ти задумала зірватись з гачка. А тобі цього не дозволено. 

Так і знала, що то якась подляна. І не втечеш. 

- Так от, Горська, слухай, і зловтішайся. Батько знайшовся, коли я уже був майже дорослий. Відтоді матері допомагав, мені теж. Матеріально. А так, щоб родичатися, то ні. А тут просто як підмінили. І в ресторан запрошував, і додому. Все мене завіряв, що нічого не зміниться. Казав, щоб я не хвилювався, він мене спадком не обділить.

- А ви хвилювались? - нащось спитала я.

 - А чого мені хвилюватись? Я на спадок не розраховував. Я ж офіційно навіть не його син. І нарешті на весілля запросив нас із матір’ю, прикинь. Мати не пішла, хоч подарунок передала. А мені сказала йти.  Приходжу з квітами й подарунком, а там моя наречена уже не моя. І батько щось белькотить про те, що вони прийдуть до мене на весілля. І скоро позвуть на хрестини. А ця курка при мені пила таблетки. У мене з цим суворо. Яка ще дитина, як вона кандидатка в збірну. А з ним, значить не пила. Значить, давно вирішила кинути спорт і мене.