Юля
Київ.
Пів року після переїзду зі Львова
— Юлю… — голос Діани тремтів. — Я в лікарні.
— Що сталося? — я різко підвелася.
— Даню забрали на термінову операцію… Я не можу приїхати. Якщо сьогодні не вийду… то адміністрація знайде іншу дівчину. Мене вже попереджали…
— Не знайде, я попрошу Христю. Вона зрозуміє.
— Христини Федорівни немає вже два тижні. Замість неї Мороз. А він не жаліє нікого.
Я мовчала.
Не хотілося відмовляти подрузі у допомозі. Але і танцювати оголеною посеред нічного клубу в сяйві неонового світла посеред десятків людей також не мала особливого бажання.
— Будь ласка… Просто один вечір. У масці. Ніхто навіть не зрозуміє.
— Добре, Діано. Не хвилюйся. Все буде добре.Тобі потрібні гроші? Я привезу.
— Ні, Юль, нічого не потрібно. Костюм в гримерці. Дякую тобі.
— Тримайся, цілую.