Абонент тимчасово недоступний

Аврора

Через місяць…

Цей весь місяць я була на сьомому небі від щастя. Я стала коханою Андрія, люблячою мачухою. Всі навколо були щасливі, але інтуїція підказувала, що це не на довго. Проте я настійливо відганяла ці думки. Як же я помилялась…
***

Андрій

Зараз я знаходжусь в офісі Філіппа. Сьогодні Аврора повертається з відпустки. Вона їздила до подруги в сусіднє місто на два тижні. Вона їздила на машині, тому повинна приїхати сюди, і ми всі зустрінемося і проведемо час разом. Тут знаходяться: батьки Аврори, Філіпп і Вася, мій батько з Аліною, Діма і Крістіна, Катя знаходиться у Олі з Олегом. За цей місяць ми стали як сім'я. Батько Аврори Георгій Іванович крутий чоловік, з яким ми часто обговорюємо бізнес.
— Так, ну чому вона так довго? — запитала Олена Костянтинівна, мама Аврори.
Точно в цей момент у Георгія Івановича дзвонив телефон. Дзвонив його знайомий.
— Так, Толь, слухаю.
— А тобі чого?
— Ну, допустимо. А що? — чоловік на раз збілів.
— Я зрозумів тебе.
Чоловік поклав трубку.
— Що сталося, Гош? — запитала Олена Костянтинівна.
— Дзвонив Толя… вони проїжджали трасу… там автомобіль потрапив у дорожньо-транспортну пригоду.
— Ну і що? Звісно шкода людей, але скільки аварій відбувається кожен день? — запитав я.
— Тільки він побачив, що це за автомобіль… і номер автомобіля… це машина Аврори… він підійшов, а лікар сказав, що водійка не вижила…
Мене викинуло, то в жар, то в холод. Серце впало в п'яти. Георгій Іванович почав дзвонити Аврорі, але відповідь була: «Абонент тимчасово недоступний, передзвоніть пізніше». Олена Костянтинівна почала падати в обморок, і моє життя зруйноване назавжди.
У голові вспливали ті самі думки: «Вона загинула. Моя Аврора. А разом з нею і моє життя».

Кінець першої книги