Можливо я колись до тебе доторкнуся...

Смерть Геракла

 

Вже кілька років як Геракл зійшов на гору,

Приносить жертви миру час від час,

Як тільки долю він обрав собі фартову,

Так дивиться по-батьківські на нас.

 

Сто подвигів лівицею він звершив,

Вбив всіх потвор, що стали на шляху,

Завдання мачухи усі завершив,

І оселився в тихому кутку.

 

Як всі чоловіки давно жонаті,

Проводить весь свій час на чужині,

То здійснює він "подвиги" строкаті,

То із залізом бавиться в багні.

 

Ну а Геракл не був би тим Гераклом,

Як не гайнув би з сином за кордон,

Там взяв він декілька фортець "нахрапом",

Привів додому декілька "мадон".

 

Старі і юні, бабки і дівиці,

І серед них була красуня не одна,

Були "левиці", були і блудниці.

Прекрасні й молоденькі, як весна.

 

Не витримала б будь-яка дружина,

Такого ось гарему у дворі,

Так само і руденька Деянира,

Побачила Геракла у труні.

 

Вона турботою немовби огорнула,

Дала жупан, щоб чоловік не мерз,

Отрутой похапцем його сприснула,

Щоб благовірний ранком не воскрес.

 

А потім на суді вона казала,

Що те все не вона, а той кентавр,

У маринарку кожному ридала.

Казала, що Геракл їй бог і цар.

 

І Несса проклинала так "довільно",

Що мов, дарма йому так довіряла,

Сама собі повірила так сильно,

Що раптом руки на себе наклала.

 

Ну а гераклам треба пам'ятати,

Є дещо набагато гірше гідри,

І не краватку файно зав'язати,

А саме біль розгніваної жінки.

01.11.2020

©Олександр Гаврик CC BY-NC-ND 4.0




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше