Натягнувши вишиванку,
Хоч не дуже гола спина,
Але що ж таке надіти,
Видно що б було Людину?
Якщо ходиш у лахмітті ,
Мабуть ти із запроданців,
Не одівшись у розшите,
Схожий на пристосуванців.
А якщо вже ти одягся,
Так би мовити «по моді»,
То напевне ти ледащо,
Вік не бувший на городі.
Ледь одягши вишиванку,
Ти одразу поважнієш,
Будеш гордити до ранку,
Спати ляжеш і не знімеш.
Будеш спати буде снитись,
Як ходив ти між народом,
Як тебе всі називали,
Українським патріотом.
Будеш себе розглядати,
У люстро немов картину ,
Тільки сенсу буде більше,
Як побачиш там Людину.
18.05.2017
©Олександр Гаврик CC BY-NC-ND 4.0
Відредаговано: 09.06.2021