Можливо я колись до тебе доторкнуся...

Людей цінуємо лише коли втрачаємо

 

Така вже доля зрадницька нам випала,

Нещастями та морами закидана,

Стирати пальці, й гнути криві спини,

Отримуючи за відданість лиш кпини.

 

Просити гречкою, а віддавать свободою,

Чекати дива і поводитись за модою,

Любити зле, бо іншого не маємо,

Вдавати що ми дружимо й кохаємо.

 

Давати обіцянки й ними гратися,

Не люблячи брехати і кохатися,

Просити в борг, аби не повертати,

Собі гребти, щоб іншому не дати.

 

Близьких людей не вмієм захищати,

Воліємо на відстані тримати,

Образи півжиття не пробачаємо,

Людей цінуємо лише коли втрачаємо.

 

13.08.2020

©Олександр Гаврик CC BY-NC-ND 4.0




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше