Можливо я колись до тебе доторкнуся...

Ти спитаєш

 

Що змогли ми – не можуть люди,

Заглядаючи у телефони,

Заздрять нам всі та й усюди,

Навіть маючи останні ай-фони.

 

Придивляючись в світ лиш очима,

Бачать тільки сніг над водою,

Мудрість інша неприпустима,

Щоб розвідати нас з тобою.
 

Кожен день наче день вчорашній,

Присипаємо крихтами хліба,

Олівцем розфарбований в сіре,

Наш будинок і побут домашній.

 

Ти спитаєш де мої крила,

Десь на шафі пилом припали,

Ми розправимо їх як вітрила,

Пір'я біле аби не зів'яло.

 

23.06.2019

©Олександр Гаврик CC BY-NC-ND 4.0




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше