https://st.booknet.ua/uploads/covers/220/1621966870_16.jpg
Можливо я колись до тебе доторкнуся...
Вона
Вона була як сон серед негоди,
Неймовірной версієй буття,
Незримої і легкої природи,
Пігулкою для щастя й забуття.
Світилась свіжим денним світлом,
Пурхала віями як птаха лісова,
Від неї віяло м'яким і теплим вітром,
Як музика лились її слова.
Сміялась як маленька чарівниця,
І візерунки поглядом плела,
Не помічала нас удвох столиця,
Одначе я пішов й вона пішла.
10.08.2019
©Олександр Гаврик CC BY-NC-ND 4.0
Відредаговано: 09.06.2021
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
