На небі не судилось нам зустрітись,
Сплести сліпим бабусям вузол цей,
Якому б богу скільки не молитись,
Залежить вибір тільки від людей.
Те хто кого і скільки уникає,
Ніколи не хвилює в ночі в снах,
Для нас майбутнє фарбами не сяє,
І не ховається у темних закутках.
Нам не тинятись теплими ночами,
Не коротати зими в кабаках,
Нам не сплітатись теплими ногами,
Нам не тримати небо на руках.
Нам нічого примножувать, ділити,
Ми зовсім різні тілом і в душі,
Удвох ми як асфальт та мертві квіти,
Нема в нас щастя спільної межі.
Ми боремось за різні ідеали,
Не дивимось той самий серіал,
Не занесуть нас спільно на скрижалі,
Таке життя, так Космос загадав.
16.09.2019
©Олександр Гаврик CC BY-NC-ND 4.0
Відредаговано: 09.06.2021