Можливо я колись до тебе доторкнуся...

Можливо я колись до тебе доторкнуся...

 

Можливо я колись до тебе доторкнуся,

Можливо навіть очі підведу,

А може навіть з мужністю зберуся,

І навіть особисто підійду.

 

Між нами наче сотні кілометри,

Ліси, ніким не ходжені шляхи.

Між нами неприступні парапети,

Колючий дріт та вигнуті цвяхи.

 

Ти так далеко, й одночасно близько,

Що можна доторкнутися рукою,

Але між нами все довкола слизько,

Не можна довго поряд встояти з тобою.

 

Можливо нічого мені не світить,

Можливо я з тобою тільки в мріях,

Пливти за вітром іноді не личить,

Навіть коли порожньо в твоїх скринях.

 

Мабуть було би зовсім непогано,

Підняти щогли і полишить гавань,

Де я зализував душевні рани,

Відпочивав від бурних нічних плавань.

 

Забути як втомившись від походів,

Дві тисячі незгод перечекав успішно.

Стільки веселих я б здійснив походів,

Що рахувати було б навіть смішно.

 

Але спустити знову у морську глибину,

Сто зим тому осушенії весла,

Побачити аби одну людину,

Для того, щоб між нами крига скресла.

 

Пройти без страху через Сциллу і Харибду,

Здійснити один з подвигів Геракла,

Та й ще заплисти «по дорозі» в Джидду,

Мені напевне б мужності забракло.

 

Отак все наче листя сухостою,

Не можу жити й впасти я не можу,

Пишу поеми мовою простою,

З яких сміються навіть перехожі.

©Олександр Гаврик CC BY-NC-ND 4.0




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше