Розділ 52. Стас.

Я одразу зрозумів, що тут щось не так. Сусідка, як правило, зверхньо ставилася до нас з мамою, хоча ми і не придавали тому значення.

І коли ця жіночка завітала власною персоною, значить сталося дійсно щось особливе. Найцікавіше те, що для цього спектаклю знадобився я.

-  Вітаємо, - промовляю я, раптом зрозумівши, що не знаю, як звуть цю мадам.

Жінка обернувшись, зміряла нас з Юлією, гнівним поглядом. Ми з нею все ще трималися за руки.

Якось так вийшло… поки сюди йшли знову скріпили долоні і вже не хотіли відпускати.

-  Вітаю, дорогенький, - трохи не зі злістю говорить жінка, - зачекалася на тебе.

-  Я перед вами, - відказав, намагаючись говорити спокійно і ввічливо.

Узагалі ця сусідка ніколи не подобалася, спілкуватися з нею, не маю жодного бажання. Але коли вже так сталося, нехай принаймні пояснить, що їй потрібно.

-  Маєш дещо побачити.

Жінка потягнулася до стільця і через мить поставила прямо на стіл Грацію. Яка сонно мружила очі, незадоволена тим, що їй не дозволяють подрімати.

-  Я бачив вашу кішку. Дуже красива.

-  І дуже дорога, - зробила наголос сусідка, - чистокровна британка з благородним минулим.

Трохи не пирхнув. Ну яке минуле може бути у кішки? Все життя, на м’якому дивані відлежувалася і задоволена муркотіла.

-  Вам видніше, - примирливим голосом промовив я, все ще не розуміючи, - поясніть, що сталося. Інакше ви б не прийшли.

-   Ти не бачиш? - з обуренням відказує сусідка, - придивися до неї. Не помічаєш змін?

Мама старанно відводить погляд, а я окидаю поглядом красиву тварину. Та робить спинку дугою, потім сідає зручніше. Після чого позіхає, демонструючи, що все, що коїться навколо, не дуже цікавить.

-  Хм… вона наче погладшала, - погоджуюся з тим, що зміни таки сталися, - добре годуєте?

Жінка вдаривши долонею по столу, підводиться. Очі палають гнівом, від чого стає навіть моторошно.

Сподіваюся ця мадам не наговорила матері зайвого? Дуже не хочеться сваритися з літньою жінкою.

-  Ти тупий чи прикидаєшся? - гримнула вона.

-  Ірино, думай, що говориш, - втручається мама.

Отже, сусідку звуть Ірина. Треба запам’ятати, може знадобиться. Хоча б краще не знадобилося.

-  Та що вже сталося, - промовляю, відчуваючи роздратування.

Ми з Юлею (яка тихо стоїть поруч) прийшли з довгої прогулянки, змерзли і втомилися. Хочемо повечеряти, випити гарячого чаю, поспілкуватися.

Натомість повинні слухати гнівні натяки. Які починаю розуміти, але не здатен повірити, що так воно й є.

-  Грація чекає кошенят, - із злістю промовляє Ірина, - здогадайся від кого.

-  Справді? - вигукнула Юлія з такою радістю, що навіть поглянув на неї, - це ж прекрасно! Стасе, виходить, ти дідусем станеш.

Від такої заяви розсміявся. Нічого собі! Але ж не посперечаєшся. Виходить, що Чеддер і Грація мали далеко не платонічні стосунки.

Та я хотів розібратися у цьому. Відповідальний за кота я, тому хотілося переконатися, що саме Чеддер «нахуліганив».

-  Ви впевнені у тому, що саме Чеддер являється причиною цього всього?

-  Хто ще? - Ірина поглянула на мене, як на тупого, - цей рудий пройдисвіт – єдиний, з ким контактувала Грація. Треба було гнати його якомога далі, але ж думала, що в хазяїна кота є мізки. Сподівалася, що кіт стерилізований.

-  Чому ви свою кішку тоді не стерилізували, - обурився я, - самі ж не подбали…

-  Не переводь розмови, - перервала сусідка, - я думаю, що з цим робити тепер.

- Тут вже очевидно, - відповідаю, - чекати доки народяться кошенята. Грація їх вигодує, а потім прилаштуємо у добрі руки.

Сам же подумав, що кошенята то додаткові витрати. Що ж! Тепер доведеться працювати на дітей… чи на онуків, як зауважила Юлія.

Жінка поглянула на мене так, що захотілося зникнути. Думав, знову почне кричати, але вона награно рівно і спокійно промовила:

-  Стасе, моя Грація – дорога кішка. Благородна британка, біля якої звичайні коти зі смітника навіть не повинні знаходитися. Наступного місяця планувалася виставка з нею, тепер моя кішка вагітна. Насправді, я планувала від неї кошенят, але від такого ж кота як вона. Кошеня від британської пари коштують стільки, що тобі не снилося. Тепер, та руда тварюка спаскудила Грацію.

Відчуваю, як долоня Юлії міцніше стискає мою власну і розумію причину. Дівчина гнівається на сусідку, яка дозволяє собі забагато.

Я також не дозволю жіночці розпускати язика.

-  Слухайте сюди, - слова звучать рівно, - ви прийшли до мого дому і говорите, що мій кіт якась там руда тварюка, - так от, не смійте так казати. Чеддер – звичайний кіт, який закохався у кішку, не думаючи про те, який у неї статус чи порода. У тварин, знаєте, все простіше і щиріше. То люди придумали перешкоди, які самі ж обійти не здатні. Грація відповіла взаємністю, тепер є наслідки. Які ми вирішимо.