Розділ 45. Юліана.

-  Юліано, - говорить Євген, пронизуючи поглядом прекрасних очей, - ти вийдеш за мене заміж?

Поглянувши на його мужнє обличчя, бачу, що чоловік щиро схвильований.

Батьки Євгена дивляться на нас з усмішками, впевнені, що майбутнє другого сина вирішено. Брат Жені із зусиллям стримується, щоб не почати вітати. Його дружина здається, зараз заплаче, така розчулена.

І що мені робити? Знищити всю цю ідилію? Сиджу, не здатна виговорити ні слова, наче заціпило.

Якщо скажу «ні» то все це припиниться. Але як це зробити, коли всі навколо очікують від мене  «так»?

Хіба не заради цього моменту я й прийшла сюди? Переконуючи, що маю зробити все можливе заради того, щоб врятувати наші з Євгеном стосунки.

Саме для цього і прийшла, щоб дати нам шанс. Собі та Євгену, то може це і є той самий шанс, який не повинна втратити?

Повільно видихнула, ще раз глянула на присутніх.

-  Так, - промовила я, - я згодна, Євгене.

Голос прозвучав впевненіше, ніж почувалася.

На якусь частку секунду западає тиша, яка змінюється голосними привітаннями. Євген усміхнувся, виглядаючи цілком щасливим.

Взяв за руку і одягнув обручку на мого пальця.

Почулися аплодисменти, але я не глянула, хто саме це зробив. Байдуже…

Зате помітила, як мама Євгена витирає сльози, а брат Євгена поплескав того по плечу.

Я ж поглянула на обручку, відзначивши, що вона дорога і красива. Чомусь важка… може через великий діамант?

Євген нахилившись до мене, промовив:

-  Я кохаю тебе, Юліано. Моя найпрекрасніша дівчина. Яка стане гідною дружиною і справжньою прикрасою нашої родини.

Змушую себе усміхнутися, наче подобається те, що почула. У глибині душі, куди ніхто не здатен заглянути, не дає спокою інша думка. Мрія про Стаса.

Але ні… я не повинна більше про нього думати. Тепер точно не можна.

Я вже сказала «так», вибравши власний шлях. Треба вчитися жити щасливою з цим «так». З наслідками прийнятих рішень.

Євген обхопивши моє обличчя, палко поцілував. Несміливо відповіла йому, наче це щось незвичне.

Що ж… скоро стану дружиною успішного і вродливого чоловіка. Піду на добре оплачувану роботу. Моє життя влаштоване, до всього іншого можна, з часом звикнути.

Через кілька днів я вже стояла у кабінеті Валерії. Рекламне агентство стало ще успішнішим, відтоді, як була тут останнього разу.

Всюди стоять стильні, сучасні меблі, перегородки зі скла, на столах великі монітори. Співробітники кудись поспішають.

Старша сестра вміє тримати бізнес, це не може не захоплювати.

У мене ж перший робочий день, Валерія викликала до кабінету і тепер перебирає документи. Я терпляче чекаю, доки королева реклами зверне увагу на підлеглу.

-  Ну що, сестричко? Щаслива? - нарешті запитує вона, змушуючи здивовано поглянути на неї.

-  Тобто?

-  Ну як? Ти ж заміж виходиш. Я думала, Євген тягнутиме, буде знаходити причини не піти під вінець, як більшість чоловіків. Цей шлюб вигідний, погодься. Батьки у нього заможні, частина спадку припадає на Євгена. Сам викладає у престижному університеті. Він гарна партія.

Не стримавшись, скривилася, навіть не приховуючи. Сестру цікавить моє щастя чи вигода?

-  Показуй обручку, - продовжує Валерія, - похвалися сестричці.

Я, на мить завагавшись, простягнула Валерії руку. Не хочеться, щоб хтось бачив прикрасу, яку подарували на знак вічного кохання.

Сестра обережно і турботливо взявши мою руку, деякий час роздивлялася.

-  Ну що я можу сказати… бувають діаманти більші і коштовніші, але цей камінець також непоганий.

-  Дякую, - відказую.

-  Юля, ти розумниця. Зуміла зробити те, чого не зуміла я. Втримати чоловіка на повідцю. Не даремне я тебе вчила, проводила майстер-класи по зваблюванню.

Піднімаю очі на старшу родичку, усміхаюся, наче у сказаному дійсно є чим пишатися і що слова не зачепили.

Забравши руку, запитала:

-  Коли я можу приступити до своїх обов’язків? Я ж приїхала сюди працювати.

Валерія здивовано піднімає брови, наче я сказала щось недолуге. Але що саме я сказала не так? Хочеться чимось зайнятися, не бажається цілий день сидіти на слухати про те, що скоро очікує вигідне заміжжя.

Здається, шлюб набриднув мені швидше, ніж зміг розпочатися.

-  Зараз і почнеш, - легко відказує сестра, - добре, що проявляєш ентузіазм.

Я вже готова слухати про рекламні кампанії, вимогливих клієнтів, написання презентацій. Може сестра почне з того, що доручить терміновий проєкт і я стану переглядати матеріали.

Те, що говорить Валерія далі, збиває з пантелику.

-  Принеси мені кави. Знаєш, яку люблю.