Розділ 16. Стас.

Подумки дорікаю собі, але знову відкриваю її сторінку у соціальних мережах. Навіть сам не знаю навіщо це роблю…

Хоча ні, знаю. При цьому не готовий зізнатися у справжній причині. Прикидаюся, що справа у ностальгії за минулим.

Переглядаю фотографії Юлії, чого вже точно не варто робити. Нічого, крім болю та нудьги, це заняття мені не принесе.

Дівчина живе своїм життям, в якому місця для такого невдахи, як я, попросту немає. У красуні власні справи, її оточують успішні люди, будує плани на майбутнє.

З тим Євгеном… як же я інколи його ненавиджу. Точніше ні, неправильне слово. Заздрю.

Він має те, про що можу тільки мріяти. Йому належить прекрасна дівчина, заради якої готовий  віддати життя.

Але не гроші, бо у мене їх немає. Яка гірка іронія.

Мені залишається сидіти перед ноутбуком і стежити за життям Юлі через екран. Розглядаючи красиві картинки.

Це така дурня, чудово розумію. Та все рівно не здатен зупинитися…

Чергова світлина демонструє Юлію поруч з Євгеном. Тримає його під руку, усміхається.

Яка ж вона вродлива. Очей не відвести…

Завжди вважав її найкрасивішою. Навіть тоді коли вона сама того не помічала, або вдавала що їй байдуже.

Зараз на колишню кохану дивитися особливо важко.

Виглядає по-справжньому щасливою.

Без мене.

Мабуть, через це болить найбільше. Юлія здатна бути щасливою без мене. Розумом зрозуміти це просто, а от серцем…

-  Так, все! Годі.  

Рішуче закриваю сторінку, після чого дивлюся перед собою. Потім знову відкриваю.

Та що на мене найшло! Яке маю право ревнувати дівчину, яка мені нічого не винна?

До того ж не маю жодного права злитися на Євгена. Успішний чоловік зустрічається із вродливою дівчиною.

Ситуація банальна і зрозуміла.

Проблема виключно у мені. Я не рівня Юлії, ніколи не був. Те, що пощастило й в університеті вибрала мене…

Скоріше за все красуню привабило те, що я постійно пошивався у дурні. Знаходив привід себе висміяти.

З іншого боку… здається, вона щиро кохала мене. Хіба можна прикидатися, коли цілі вихідні проводили разом?

Вона сяяла від щастя, коли дарував їй скромні букетики, які збирав по дорозі перед побаченням.

Неможливо так гарно грати роль, так можна тільки відчувати.

Це все у минулому. Пройшло. Як можна відмовитися від людини, яку любиш? Яка стала першим коханням.

Я не знаю…

Треба подумати про щось хороше. Наприклад, про те, що досить швидко знайшов роботу кур’єром.

Звісно, далеко не те, про що можна мріяти. Цілий день доводиться їздити містом, забираючи замовлення, потім розвозити по адресам.

Виходить день на ногах, але, в принципі, не дуже відрізняється від графіку офіціанта. Головне, що матиму власні гроші. Не доведеться сидіти без діла, думати, як бути далі.

Підвівся та підійшов до вікна. Поглянув назовні…

Десь там, у великому місті, знаходиться моя Юлія. Може, саме зараз поруч з Євгеном.

Вона йому усміхається, він тримає красуню за руку. Дарують одне одному палкі поцілунки, як колись це бувало у нас.

Краще піду на подвір’я, подихаю свіжим повітрям. Треба хоча б трохи відволіктися від того, що коїться у голові.

Там суцільні думки про Юлію.

На вулиці зустрів легкий літній вітерець, який ворушив листя у саду. Може піти пройтися вулицею?

Вже хотів підійти до хвіртки, як тут помітив Чеддера, що сидів на паркані. З підібганими лапками, у кота був такий величний вигляд, наче рудому належав весь світ.

І таки належав…

Тому що пору сиділа Грація.

Кицька, що належить нашій сусідці. Яка трясеться на своєю улюбленицею так, що буквально пилинки з неї здуває.

Що не дивно, враховуючи, скільки може коштувати чиста британка.

До того ж Грація дуже красива. Має сіру шерсть, круглу мордочку, аристократичний вигляд. Чеддер на її тлі виглядає так, наче потрапив у коло еліти.

Спостерігаю за ними, і бачу, як коти торкнулися носиками. Почулося муркотіння Грації, Чеддер відповів такими ж звуками.

Вони зараз у коханні одне одному зізнаються?

Завмираю від милої картини. Але разом з тим стає боляче. Це так знайомо…

Поглянув на Чеддера, на його задоволену мордаху.

Він звичайний, безпородний кіт, рудого кольору. Я підібрав його на вулиці, витягнув з багнюки. Грація – красуня, за яку місцеві коти готові битися.

-  Ти, Чеддере, не втрачаєш часу. Без особливих зусиль завоював прихильність першої леді у котячому світі.

Мій улюбленець навіть не звернув уваги на хазяїна, продовжуючи сидіти поруч з кішкою. Здається, нічого важливішого, для нього, у цей момент не існувало.