14 Роум

Роум

Хотілося потішити свою принцесу. Тому зранку я замовив доставку квітів. А ось зараз я стою під її під’їздом і чекаю її — о 15:30 я приїхав за нею.
За кілька хвилин вона виходить. Яка ж вона… не можу відвести очей. Прямує до мене, а я застиг, немов приклеївся.
— Роуме, все добре? Щось не так? Зі мною щось не те? — підходить і починає ставити питання, а я не знаю, що робити.
— Ти… ти… яка ж ти… вау… — ледь вимовив я.
— Дякую. — засоромилася моя зірочка.
— Як же я хочу тебе обійняти і зацілувати, але боюся торкатися тебе.
— Ти що, жартуєш? — посміхається і починає обіймати мене.
Я також обіймаю і притискаю до себе.
— Ні, цілком серйозно. У тебе із собою є помада, що на твоїх вустах?
— Так, а що?
Налітаю на її губи. М’які, солодкі… ммм. Відриваюсь від її губ.
— Тепер можемо їхати.
— Поїхали.
Сіли в машину і попрямували до ресторану.
— Висади мене недалечко, щоб нас не бачили разом.
— Нехай бачать, ми дорослі люди, чому будемо ховатися?
— Добре, я з тобою згодна.
Взяв її за руку і тримаю. Припаркувавши машину, вирушили в ресторан. Зайшовши всередину, більша половина співробітників уже була на місці. Але мої очі дивилися лише на неї. Нас одразу покликали сфотографуватися разом. Кожен, хто приходив, фотографувався, і нас не оминули.
Вечір проходив чудово. Всі веселилися, танцювали, співали. Дехто вже збирався додому.
Було вже 23:00, і я запропонував Азі теж їхати.
Ми вийшли на вулицю і попрямували до парковки. Сівши в машину, я вирішив запитати:
— Азя, поїхали до мене? Завтра проведемо день із самого ранку разом.
— Я не проти.
Ми виїхали з парковки. У салоні грала негучна музика. Вона сиділа поруч, трохи втомлена після вечора.
Я час від часу поглядав на неї й ловив себе на думці, що хочу, аби вона завжди була поруч.
— Втомилася? — запитав я.
— Трохи… але було класно.
Я усміхнувся, не відводячи очей від дороги.
— А тобі не здається дивним, що ми так швидко стали… ближчими? — раптом запитала вона.
Я на секунду задумався.
— Ні. Мені здається, ми знайшли один одного.
Вона подивилась у вікно, потім додала:
— Я теж так відчуваю.
Ми під’їжджали до мого будинку.
— Ну що, приїхали.
Вийшовши з машини, я однією рукою обійняв Азю, і ми попрямували всередину. У ліфті притиснув її до себе, і наші вуста злилися в палкому поцілунку.
Щойно ми зайшли до квартири, вже не могли приховувати своїх почуттів. Ніч була сповнена тепла й пристрасті.
Вранці я прокинувся першим. Лежав поруч і просто дивився на неї — на свою принцесу. Вона так солодко спала, така ніжна й безтурботна, наче маленька дитина.
Через деякий час вона почала прокидатися. Відкрила очі й усміхнулася.
— Роуме, чому ти мене не розбудив? Ти що, весь цей час просто дивився, як я сплю?
— Від тебе неможливо відірватися, — тихо відповів я.
Я нахилився до неї, і наші губи знову зустрілися в поцілунку. Спочатку він був ніжним, але з кожною миттю ставав усе більш палким. Ми просто були разом, насолоджуючись кожною секундою поруч.
Потім ми просто лежали в теплих обіймах одне одного, насолоджуючись цією тихою і щасливою миттю. Але першою цю солодку тишу порушила вона.
— Я в душ, я швидко, — прошепотіла вона з усмішкою.
Вона піднялася, закуталася в одіяло й попрямувала до ванної. Я ще кілька секунд дивився їй услід, а потім, дочекавшись, поки зашуміла вода, пішов за нею.
Ми знову загубилися в обіймах одне одного, забувши про час. Ці моменти були наповнені ніжністю, теплом і відчуттям, що поруч саме та людина, з якою хочеться бути.

Зрештою ми все-таки вийшли з ванної. Я був у спортивних штанах, а вона закуталася в рушник.
— Можеш, будь ласка, дати мені щось із одягу? Хочу переодягнутися.
Я усміхнувся.
— Я не проти, щоб ти залишилася такою…
— Роуме! — обурено сказала вона, але в її голосі чулося більше сміху, ніж злості.
— Ну добре, добре. Ось моя футболка.
Вона взяла її й швидко побігла до ванної. Через кілька хвилин вийшла вже в моїй футболці. Вона була їй трохи завелика, але саме це робило її ще милішою.
Я дивився на неї й усміхався. Здавалося, я не міг уявити нічого кращого.
День у нас пройшов неймовірно. Ми були разом кожну хвилину.
Увечері ми вирішили влаштувати домашній вечір. Разом приготували суші, сміючись із наших невдалих спроб і радіючи, коли все ж виходило смачно.
Потім ми влаштувалися на дивані, увімкнули фільм і сховалися під теплою ковдрою. Вона притулилася до мене, поклавши голову на моє плече, а я обійняв її й просто насолоджувався цією миттю.
Наступний день ми знову провели разом. Але настав вечір, і я розумів, що скоро маю відвезти її додому. Завтра нам обом на роботу, та й у неї не було нормального одягу, окрім тієї сукні, в якій вона була.
Мені було важко усвідомлювати, що цієї ночі я знову залишуся один. Після того, як вона була поруч, квартира здавалася б порожньою, а тиша — гучною.
Ми їхали в машині мовчки. Кожен думав про своє, поки я нарешті не наважився порушити цю тишу.
— Переїжджай до мене, — тихо сказав я.
Вона повернулася до мене здивованим поглядом.
— Щооо?
— Мені без тебе важко. Я хочу прокидатися поруч із тобою, засинати разом, повертатися додому разом з тобою. Коли тебе немає біля мене, усе навколо ніби стає сірим.
Вона на мить замовкла, дивлячись у вікно.
— Я подумаю.
Я усміхнувся, хоча всередині дуже хвилювався.
— Тільки недовго думай. Давай завтра, коли я буду тебе забирати перед роботою, ти скажеш мені свою відповідь.
Вона подивилася на мене й тихо відповіла:
— Добре.