13 Азалія

Азалія

Мене розбудив наполегливий стук у двері.
Сонно потягнувшись, я взяла телефон і глянула на екран. Десята година ранку.
Стук повторився, уже голосніше й наполегливіше.
Я повільно підвелася з ліжка, накинула легкий халат і, пригладивши розпатлане волосся, попрямувала до дверей. Подивилася у вічко — на порозі стояв кур’єр у формі, а в руках тримав величезний букет квітів.
Серце одразу забилося швидше.
Я відчинила двері.
— Доброго ранку. Ви Азалія Коуш?
— Так, це я.
— У вас доставка. Будь ласка, поставте підпис про отримання.
Я швидко поставила підпис, і кур’єр простягнув мені розкішний букет із блакитних і білих гортензій.
Квіти були неймовірні.
Великі, пухкі суцвіття, ніжні пелюстки, свіже листя та легкий аромат. Блакитний колір нагадував чисте літнє небо, а білосніжні квіти — хмаринки.
— Гарного вам дня!
— Дякую.
Кур’єр усміхнувся, розвернувся і пішов.
Я зачинила двері й ще кілька секунд стояла, не вірячи своїм очам.
Моє серце вже здогадувалося, від кого цей букет.
На губах сама собою з’явилася щаслива усмішка.
Я провела пальцями по м’яких пелюстках і серед квітів помітила маленьку білу записку.
Завмерши від хвилювання, обережно відкрила її.
«Доброго ранку, моя принцесо.
Сподіваюся, ці квіти подарують тобі таку ж усмішку, яку щоразу даруєш мені ти.
Дякую, що з’явилася в моєму житті.
Ти робиш кожен мій день світлішим, теплішим і щасливішим.
Р.»
Поки я читала ці рядки, очі зволожилися від щастя.
Ніхто й ніколи не робив для мене нічого настільки ніжного та зворушливого.
Я притиснула букет до грудей і тихо засміялася, не в змозі стримати емоції.
Щастя буквально переповнювало мене.
Хотілося кричати на весь світ, як сильно я закохана.
Я швидко зробила кілька фотографій у дзеркалі, тримаючи букет у руках. На всіх фото я сяяла від щастя.
Найкращий кадр одразу виклала в сторіз в Instagram.
Майже не вагаючись, натиснула кнопку виклику.
Роум відповів миттєво, ніби вже чекав на мій дзвінок.
— Дякую, дякую! Квіти неймовірні!
У слухавці почувся його тихий задоволений сміх.
— Але ти ще прекрасніша.
Від цих слів мої щоки миттєво спалахнули рум’янцем.
Я усміхнулася ще ширше.
— Мені неймовірно приємно. Цей ранок просто казковий…
— Саме цього я й хотів, — м’яко відповів він. — Хотів потішити тебе і показати, як багато ти для мене значиш.
Я притиснула букет до грудей.
— У тебе це точно вийшло.
На кілька секунд запала тиша. Така тепла й затишна, ніби ми стояли поруч.
Потім я почула його голос, сповнений ніжності.
— Я сумую за тобою.
Серце солодко стислося.
— Я теж сумую. Але вже ввечері побачимося.
— Я заїду за тобою о 15:30.
— Добре. Тоді піду збиратися, щоб усе встигнути.
— Удачі, моя принцесо. Я вже не можу дочекатися, коли знову тебе побачу.
— І я.
Не хотілося завершувати розмову, але ми все ж попрощалися.
Я ще довго стояла посеред кімнати милуючись розкішним букетом.
Раптом телефон сповістив про нове повідомлення.

Я відкрила Instagram і побачила реакцію Роума на мою сторіз.
«Моя принцеса».
Від цих слів серце затріпотіло ще сильніше.
Я усміхнулася і надіслала у відповідь кілька червоних сердечок.
Потім обережно поставила гортензії у велику скляну вазу.
Я ще кілька хвилин просто милувалася ними.
Попереду було п’ять годин до зустрічі з ним.
П’ять годин думок про його очі, усмішку, обійми і голос.
На губах не зникала щаслива усмішка.
Адже зовсім скоро я знову опинюся в обіймах чоловіка, який змушував моє серце битися швидше.