шматок пам'яті 4.2

на тілі утворювалися маленькі ранки, 
а вони говорили, що загоїться все, 
я не пам'ятала, як це зустрічати світанки,
а варто було слухати власне серце

Даринка непомітно змінила їхній з Ірою дует на гармонійне тріо. Здавалося, жодних претензій це не викликало в дівчат, навпаки вони були задоволені. Тим паче, чим більше — тим краще. Ніхто не збирався одразу відкривати карти та ділитися деталями своєї біографії. Усе відбувалося поволі. Настя не раз задавалася питанням, хто ж така Дарина. До кінця першого семестру портрет дівчини потроху вимальовувався. Краяло душу Анастасії те, що крім того, що за перших екілька місяців у Дарини з'явилася своя фан-база й так ціла зграя друзів та знайомих, то ще й немов змія влізла до них з Іриною, розірвавши найдорожче — те, що будувалося роками. У класі її теж прийняли всі. З кожним вона могла й посміятися, й розрадити.

Настя починала звикатися з тим, що ніхто з хлопців не звертає на неї увагу. Ну, що ж, міркувала дівчина, тепер я остаточно сіра миша, спочатку була хвостиком Іри, а тепер на п'єдесталі вона з Дариною, мене навіть не видно.

Багато факторів вплинуло на погіршення оцінок Анастасії. Батьки її не розуміли, поки вона ледь не щодня сварилася з ними через неусвідомлення того, що робити далі. Проблеми дівчини ніщо, в порівнянні з тим, що коїлося на той час у світі, але знецінювати їх теж не потрібно.

У грудні 2019 у новинах почали говорити про якийсь вірус. Ніхто не знав, що це за нечисть та звідки вона взялася. Хтось переконував, що її штучно створили для знищення людей, а хтось лиш розводив руками.

Зрештою, це торкнулося всіх. Люди дуже швидко гинули й ніхто допомогти їм не міг.

Заборонялося будь-куди виходити з дому. А якщо й була нагальна потреба — обов'язково прикрити своє обличчя маскою. Подорожі переносилися на кращий час. Важливі заходи відмінялися. Школи, університети та всі інші навчальні заклади закривалися на карантин. Підприємства зупиняли роботу на невизначений термін. Ніхто не знав, коли нормальне життя знову ввійде в моду.

Поки це все відбувалося закордоном, Настя намагалася зі сторони спостерігати за цим. Новини ніколи не цікавили її. Якщо й траплялося щось важливе — батьки переказували їй, а щоб моніторити те, що відбувається прямо зараз у світі, — ні, вона таким не займалася. А навіщо? Це ж її не стосувалося. Мало що цікавило тоді дівчину. Настя мріяла схуднути! Єдина ціль, що переслідувала її останні роки, а решта — не настільки значуще, щоб виділяти на це свій час. Поки були зимові канікули, вона почала більше виходити на прогулянки, пробувала бігати. Зловісні кілограми дуже повільно, та все ж почали танути.

У березні 2020 року країною різко поширилися випадки коронавірусу. Позакривали геть усе! Надворі світило сонце, та всі сиділи вдома й нудьгували.

Може, це дуже неправильно і так думати не варто, та Настя вважала, що хоч на місяць-два люди нарешті зрівнялися. У тому сенсі, що й багачі, й бідні перебували в однакових умовах принаймні той невеликий проміжок часу. Ніхто нікуди не виїжджав, ба більше — всі сиділи вдома та боялися заразитися.

На карантині спілкування з іншими звелося ледь не до нуля. Уроків вчителі не пробували проводити онлайн, лише надсилали списки завдань, які потрібно виконати. Батьки злилися, адже діти нічого не робили, та змусити їх вчитися не могли, бо знали, що до нічого доброго це не призведе.

За весну двічі Настя з батьками їздили в райцентр на продуктовий шопінг. Усе сприймалося по-іншому. Дивно було стояти в багатокілометровій черзі до магазину, тому що запускали всередину по декілька людей. Дивно було боятися комунікації та обмежувати себе в ній через страх за власне здоров'я та життя.  Адже на той час мало хто зумів після коронавірусу повернутися до того темпу, в якому перебував до того. Навіть якщо людина змогла вижити, то згодом з'явилися проблеми із легенями, або ще щось гірше, смак і нюх не завжди відновлювалися.

Те, що зовсім скоро одинадцятий клас, примусило Настю трішки підівчити матеріал з тих уроків, що будуть потрібні для іспитів. Одного травневого дня дівчина робила завдання з англійської мови, тому що нарешті зрозуміла, що знання іноземної їй пригодиться в майбутньому, та дещо із завдань видалося надто складним для неї. Вона вирішила зателефонувати до Іринки й запитати, чи та виконала вправи, але оскільки та не відповідала, то набрала до Дарини. Задавши їй конкретне питання, почула на фоні багато голосів, але не надала цьому ніякого значення. Дівчина не дала їй очікуваної відповіді, їхня розмова завершилася. Пізно увечері Настя побачила в Інстаграмі новий пост Даринки, яка дякувала своїм друзям, що ті прийшли привітати її. Оскільки день народження був декілька днів тому, то значить, всі вони зібралися її привітати, додумувала Настя. Побачивши на фото Ірину, вона ледь не заплакала. Дійшла до висновку, що Дарина лише не запросила Анастасії, а решта всі були.

Нізащо більше не називати друзями тих людей, вирішила згодом зеленоока, з якими нас об'єднує лише школа.