шматок пам'яті 3

забути про нього, 
або ж просто заблокувати частину пам'яті, 
де цілуємось біля дуба столітнього, 
де пише, що кохає, на асфальті

2018, літо

Тєжко далося Насті закінчення сьомого класу. Ну, якщо дивитися на ситуацію поверхнево, то дівчина на відмінно позакривала всі предмети та офіційно стала восьмикласницею, а якщо зануритися в деталі, які часто замовчують, — то це доволі складно. 
Зазвичай на літніх канікулах вчителі возили своїх дітей на екскурсію, а оскільки класна керівничка Анастасії не була зацікавлена в цьому, то весь її клас зібрався в похід з наметами до лісу, що розташовувався неподалік сусіднього села. Батькам не подобалася ця затія, зрештою дітям теж. 
Карина та Віка засмучували Настю своєю поведінкою. Міцний контакт безпричинно тікав між пальцями мов пісок. Дівчині було боляче. Дні, коли вони з Кариною обговорювали хлопців, досі викликали усмішку на вустах. З кароокою можна було відкрито попліткувати, навіть про Іринку, яка дратувала всіх своєю правильністю та впевненістю, момеменами нагадувала відверту зверхність. Хоча більшість заздрили цьому. Всі однокласники були закохані в неї, крім двох хлопців, які не виявляли симпатії до осіб протилежної статті взагалі. 
щирість десь зникла, натомість з'явилася холодна прірва. 
Похід до лісу насправді виявився ще провальнішим, ніж пророкували батьки учнів. Ще о п'ятій ранку всі прокинулися через дощ та почали збиратися додому. Про вечір не хотілося згадувати, бо він для Насті став фатальним. Вона ж то думала, що насправді подобається Владу. Парубок навіть в повідомленнях написав про це. Як виявилося у фіналі їхньої історії, все це було розіграшем. Хлопці захотіли пожартувати та поспостерігати за її реакцією. 
Недосвідченість дівчини проявлялася ледь не у всьому, за що вона бралася: навіть спілкування з хлопцями. Розуміти не розуміла чи чесні з нею вони, чи обманюють.

* * *

На початку восьмого класу Анастасія досі відчувала, що серденько калатає, побачивши Влада. Продовжувала червоніти від його слів, хоча йому як раніше було байдуже на дівчину. 
Останньою краплею став булінг. Таке модне слово, яке швидко набуло поширення серед простолюду. Надто худою Настя не була, та товстою її теж складно назвати. Люди, в яких зазвичай багато комплексів, беруть собі за мету створити їх і в інших. Найнижчий хлопець з її класу почав насміхатися з неї. Говорив щось типу того, що дівчатка мають бути худими, інакше вони не підходять суспільству. Цькування доходило до сліз та втечі із уроків. Зрештою, після довгих місяців Настя проговорилася батькам про те, що коїлося в її класі, звісно, без подробиць, але їм і того було цілком достатньо. Мати говорила, що зателефонує до класної керівнички, думала, нібито це щось вирішить. 
У травні булінг завершився. Саме собою все зупинилося, ніби нічого не було — ніби кожен шкільний день не нагадував каторгу, та Настя потроху ламалася. Мало того, що через закоханість вона знехтувала вихідними в бабусі, то ще й не встигла попрощатися з дідусем, котрого все село якраз проводжало в останню путь. Алкоголь та сигарети — неабияке зло, а смерть однієї з найближчих для неї людей слугувала доказом цього. Наступні роки приходила до нього на цвинтар та вибачалася за нерозумну дитячу поведінку. Дідусь Євген попри своє пияцтво обожнював внуків. Коли був у доброму гуморі, розповідав багато цікаво про те, як колись жили люди. Вони разом дивилися на зорі та шукали сузір'я. Настя навіть не плакала, коли він помер, та кожного разу як він снився їй, усвідомлювала яку дурницю втнула.

* * *

Правду кажучи, дівчина не вважала себе гарною. Для ідеалу мені ще дуже далеко, міркувала вона, не впевнена, що коли-небудь стану тією дівчиною із обкладинок глянцевих журналів. 
За останні роки її ріст збільшився ледь не на двадцять сантиметрів, тому й кілограми теж збільшилися. Швидкий рік дорівнює такому ж швидкому та компульсивному набору ваги, якщо не контролювати цей процес. 
Настя багато разів намагалася схуднути, навіть мати натякала їй на це, однак дівчина вирішила, що їй бракує сили волі для цього.
Щоночі бачила себе гарненькою худенькою брюнеткою, яка добилася вершин, а щодня плакала, дивлячись на себе в дзеркало.