шматок пам'яті 2

погода — золотаво-агресивна осінь,
синоптики прогнозують зливи,
хотілося б повернутись назовсім
у ті часи, де переважають травнево-червневі мотиви

2004, вересень 

Цьогоріч осінь аж надто щедра! Щасливі селяни тільки й те роблять, що хвалять власний урожай, збирають його та роблять консервацію на зиму, пророкуючи, що ця пора буде дуже холодною та затяжною.

* * *

Сім’я Петренків в очікуванні первістка. Кажуть лікарі, це буде дівчинка, та точно не знає ніхто. Зрештою, стать у цьому випадку є не надто важливим фактором. Якщо дорослі люди планують створити сім'ю, то байдуже чи хлопчик це, чи дівчинка, адже любитимуть обох однаково.

Майбутній матусі Роксолані двадцять дев'ять. Встигла відівчитися та відбешкетувати. Тепер вона працює екскурсоводом у невеличкому музеї, що знаходиться обабіч траси, тому подорожні зазвичай люблять звернути, аби насолодитися культурними цінностями власних предків. Наскільки банальним чи бува прогнозованим це б не було, та саме там вона й познайомилася з чоловіком, від якого тепер чекала дитину. Святослав, який тільки місяць тому відсвяткував своє тридцяти триріччя, узагалі дивувався тому, як швидко все навколо змінються. Охоронцем у музеї він працював трішки менше п'яти років, коли там з'явилася Ляна. Скільки ж часу йому довелося витратити на неї! Ну, тобто на те, аби завоювати її увагу. Вона ж постійно зайнята, якщо не робота, то ще якісь клопоти. Жодної вільної хвилини!

Одного разу він таки зловив її та запросив на невеличкий пікнік, який саме влаштовували його друзі. Коли вона погодилася, то не тямив себе від щастя. Найсмішнішим було те, що Роксолана взяла маленького сина однієї із подруг Святослава — Оксани, та повела його до сусіднього саду. Замість того щоб налагодити стосунки між нами, думав чоловік, вона пішла з дитиною. Після цього він не знав, що коїться між ними. Вагався запитати, бо ж знав, яка вона зайнята, та розумів, що немає гарантії почути від неї відповідь.

Усе-таки він бачив, що якась магія чи схоже явища було між ними, тому серйозно налаштувався. Зібрав старостів, батьків та поїхав до сусіднього села, де й жила Ляна.

Сватання Святослав пригадував з усмішкою. Він на порозі, батьки дівчини в шоковому стані, а вона саме на роботі! На щастя, її молодший брат розрулив ситуацію. Швидко зметикувавши, взяв батьківську машину та поїхав за нею.

Оскільки додому хлопець повернувся без гарбуза — це означало одне — вона погодилася стати його дружиною! 

Зрештою, обставини складалися мов пазли. Святослав — самітник, живе ще досі з батьки, однак планує якнайшвидше з'їхати від них та будувати власну сім'ю, та Роксолана — яскрава особистість, що здатна розговорити будь-кого, закінчила Академію мистецтв та працює за спеціальністю.

* * *

Сидячи в роддомі в коридорі, чоловік розумів, що до зустрічі з дитиною лишаються лічені хвилини. Недавно лікар сповістив, що дівчинка народилася здорова, всі показники в нормі. Він же й дозволив молодому батьку поглянути здалеку на неї. Святослав досі не усвідомлював власних почуттів, та маленьких згорток у руках дружини, що свої плачем міг би перекричати навіть сирени, які виють в екстрених випадках, нібито натякав, що розмірене життя закінчилося і спокою більше не буде взагалі.

* * *

Анастасією дитя назвала бабуня, яка втомилася слухати, що батьки кличуть її дівчинкою. Спочатку вона вагалася. Може краще Софія, перебирала імена старенька, чи Ліля.

Росла та розвивалася Настуся в середньому темпі. Потихеньку почала говорити перші слова, згодом будувала словосполучення та повноцінні речення. Цікавитися всім, що її оточує. У дев'ять місяців дівчинка пішла, та згодом злякалася, тому ще довгі тижні боялася ступати самостійно.

Поруч завжди був вірний помічник — руденький Рижик. Котусик ріс разом із нею, кожної хвилини був із дівчинкою та допомагав їй адаптуватися у світі. 

* * *

Сумно їй не було ніколи. Коли батьки працювали, тобто практично завжди, адже вихідний в обох був лише раз або двічі у тиждень, то з нею сиділа прабабуся. Інколи бабуся чи дідусь. Молода мати ледве просиділа в декреті рік та одразу полетіла на роботу в музей. Рідко коли зустрінеш людину, яка так сильно горить своєю справою. Поруч із тим вона займалася рукоділлям, аби збільшити свій дохід.

Святослав за декілька місяців до весілля купив великий будинок у селі, в сусідньому районі. Житимемо на два райони, говорив дружині, це набагато крутіше, ніж ти можеш собі гадати.

Перша спроба переїзду відбулася після того, як відсвяткували рочок донечці. Поки теща та тесть були на роботі, молоді батьки зібрали речі та поїхали, не сказавши нікому слова. За три дні після того Тетяна випросила сина завезти її до Вишневого, саме так називалося село, куди переїхали Петренки. Плакала вона, заливалася слізьми Настя, яка дуже звикла до бабусі.

Отже, переїхати одразу їм не вдалося. Спочатку чоловік пішов за зятя. Переїхав з усіма речима до батьків Роксолани. Того ж року, коли вони одружилися, зіграв своє весілля її молодший брат —  Олександр. Батькам Ляни невістка не сподобалася одразу, та відмовляти не могли, бо та вже готувалася стати мамою їхнього внука. Життя людини сповнене випробувань, та якщо не боятися їх, а вирішувати, то обов'язково буде винагорода.

Тому ще за декілька місяців до народження в Насті з'явився двоюрідний братик. Це було прекрасно. Хай там би що, та однолітки краще розуміють одне одного, ніж будь-хто інший.

Не знати, що коїлося в місті, та тогочасне село намагалося вижити попри всі обставини. Тетяна, мати Роксолани, була вимушена покинути роботу прибиральницею в школі та почати доглядати матір, котрій якраз виповнилося вісімдесят.

Правнучка дуже любила прабабусю, а та її. Перші роки життя Насті вона постійно бавила дівчинку, поки всі працювали, та зрештою роки взяли своє.