Може, це вплив Китаю?

Частина 7

Зліт із Пекіна.

Голос командира:

— Ті, хто не встиг побачити Велику китайську стіну — подивіться вниз. Вона прямо під нами.

Звісно, це був жарт.

Висота невелика — трохи більше кілометра — і стіну справді було видно.

Але лише як тонку лінію.

І я знову подумав про Катю.

Я не намагався вирішити, права вона чи ні.

Це було неможливо.

Мене зачепило інше.

Її відкритість.

Те, як вона говорила — ніби з близьким другом.

І я раптом зрозумів:

у мене немає такого друга.

Того, з ким можна так говорити.

А потім — інша думка.

Ні… є.

Як не дивно — це жінка.

Моя дружина.

З нею я міг говорити про все.

Про важливе.

І я зрозумів, наскільки це цінно.

Мені здалося, що чоловіки так говорять лише під впливом алкоголю.

Хоча…

не за всіх скажу.

Просто думка.

Катя мене здивувала.

Ну що ж…

До Нью-Йорка я літатиму часто.

Побачимо.

Подобається

Відредаговано: 04.05.2026