Розділ 19

Перун зі мною не розмовляв. Навіть не покликав, коли принесли обід. Я спустилася сама, тому, що після тренування і майже нервового зриву прокинувся звірячий апетит. 

Однак, відкривши контейнер, важко зітхнула та схопила список інгредієнтів. Так, ця підозріла пшоняна каша лише з вершковим маслом. А от салат із куркою, помідорами черрі та руколою! Ще й приправлений ненависним соусом.

Діставши з верхньої кухонної шафки глибоку мисочку, вибрала з салату шматочки курочки та помідори, а тоді безжально промила це все водою з-під крана. Коли повернулася, помітила, що тренер спостерігає за моїми маніпуляціями, не донісши вилку до рота. 

— Ти якась збоченка, чесне слово, — похитав головою, повертаючись до свого обіду. 

Зате не голодна, — подумала задоволено, закидаючи до рота шматочок курочки. 

Погляд наткнувся на ще дві невеличкі картонні коробочки, і рука сама потягнулася до тієї, на якій стояло моє ім’я. 

— Що це? Десерт?

Відкривши її, зацікавлено зазирнула всередину і відчула, як радість миттєво випаровується при вигляді бісквіту, щедро посипаного цукровою пудрою. Папірець зі складниками - наче насмішка. Ну, звичайно. Що ще могли запропонувати тій, яка ненавидить мед, родзинки і горіхи? Медівник. З горіхами та родзинками. Там бракувало лише святкової свічечки із написом: “Здохни”.

— Знаєш, а це справді дещо… дивно, — зазирнувши в коробочку, задумливо мовив Даніслав. — Або ж здорове харчування, як і спорт, тобі протипоказані. 

І спокійно підтягнув до себе ще й мій десерт. Мені ж залишилася вже задубіла пшоняна каша та промиті шматки з салату. Якщо вдасться на цьому прожити до вечора і нікого не вбити, це можна буде вважати справжнім дивом.

***

За кілька хвилин до другої у двері постукали. Я якраз допивала чай у вітальні, задумливо переклацуючи пультом канали, але ніяк не могла вирішити, на чому зупинитися. Тому навіть зраділа невідомому гостю. 

За дверима нетерпеливо переминався з ноги на ногу Юрчик. Побачивши мене, він якось нервово всміхнувся і, оглянувши над моєю головою перший поверх, видихнув. 

Невже цей хлопчина справді боїться мого грізного тренера? Це… цікаво.

— Привіт, — озвалася першою, змусивши таки повернути його увагу. — Ти прийшов, щоб провести мене на загадкові процедури? Чи… 

Я обвела його прискіпливим поглядом, з острахом шукаючи баночки з масажними оліями. Юрчик аж ніяк не здавався спеціалістом зі спа-салону, але від цього пекельного проекту можна чекати чого завгодно.

— Добридень, — зніяковівши пробурмотів хлопець. — Так, я проведу вас…

— Чудово!

Вирішивши не чекати, доки він підбере слова, переступила поріг та зачинила за собою двері. Думка про те, чи потрібно сповістити тренера, промайнула в голові, надовго там не затримавшись. Здавалося, чоловік уникає зайвих зіткнень після того діалогу на тренуванні, і мене це влаштовувало. Зайвий раз його турбувати не бачила жодного сенсу. 

— То що за процедури на мене чекають? — спитала, бадьоро збігаючи східцями на доріжку, та розвернулася до Юрчика, що так і стояв, розгублено позираючи то на мене, то на двері. — Даніслав знає, пішли вже. 

На мить задумливо нахмуривши чоло, хлопець все ж кивнув та рушив за мною. 

— Вибір не дуже великий, — прочистивши горло, нарешті відповів. — Поки що. Але в нас є чудові масажисти Віка і Таня, які знають безліч технік, від розслабляючого масажу до антицилюлітного. А косметолог Ліда творить дива. Після її чистки обличчя, кажуть, молодієш на десяток років. 

Звучить підозріло неправдоподібно… після медівника, штрафів і пробіжок о шостій ранку. Своє обличчя я надто люблю, щоб довіряти його цим “професіоналам”. 

— Масаж… підійде, — з натягнутою посмішкою, повідомила, сподіваючись, що хоча б цю процедуру можна назвати безпечною.

— Чудово, — щиро зрадів Юрчик, і навіть бадьоріше закрокував уперед. — Таня вам сподобається! Вона сьогодні на зміні, тож… 

Хлопець знов став собою, пташкою-говоруном, і я звично розслабилася, переставши дослухатися до його безкінечного базікання. Сприймаючи його як ненав’язливий музичний фон, милувалася природою, вдихала на повні груди чисте повітря і намагалася хоча б на деякий час насолодитися “відпусткою від реального світу”, обіцяною в яскравій брошурці. 

Будиночок для “косметичних та оздоровчих процедур” знаходився за адміністративною будівлею, і не мав жодних пізнавальних знаків. Звичайний дерев’яний котедж без вивіски, непримітний та геть не схожий на СПА-салон. Всередині дизайн нагадував адміністрацію. Теж хол із кріслами та квітами в вазах, але замість сходів на другий поверх - трійко пластикових дверей. Ті, що ліворуч, відчинилися, як тільки ми опинилися в холі. 

Юрчик не помилився. Таня мені справді сподобалася. Миловидна жіночка років сорока, повненька і з добрими сірими очима, бадьоро привіталася, запрошуючи мене всередину. А я з готовністю віддала себе її рукам, нарешті хоч на деякий час дозволивши собі перестати усіх підозрювати в замахах на моє життя.