Розділ 4

Він дивився на мене так, наче я щойно надзюрила йому на штанку. Рот гидливо скривився, очі палали ненавистю. Але я навіть рота відкрити не встигла! Якого біса стільки зневаги?! І вони ще й пропонують провести з оцим шістдесят довбаних днів?! Із цим психопатом?! Та чорта з два! 

— Ні! — випалили ми одночасно.

Чоловік нервовим жестом провів п'ятірнею по коротко стриженій голові. І знову мене наче спопелило карими очима. 
Одне тішило, - він теж проти.

Тільки Устина здивовано дивилася на нас по черзі, постукуючи манікюром по столі.

— Ви знайомі? — не сміливо спитала.

— Ні! — знову в унісон випалили. 

Не знаю, чи він глянув на мене, бо більше я в його бік не оберталася. Посунулася, вмощуючись в пів оберта, лицем до кураторки. І тільки тоді зрозуміла, що це було помилкою. Цей громила лякав мене. А до того, хто виглядає, наче психопат, спиною повертатися не можна. Це закон джунглів! 

Спина одразу ж засвербіла, а долоні спітніли, настільки стало не комфортно. І захотілося якнайшвидше розібратися з цим непорозумінням, отримати дівчинку тренера та нарешті звалити відпочивати. 

— Послухайте, — звернулася до мене Устина. — Даніслав — чудовий спеціаліст, найкращий. І нам, і вам дуже пощастило, що він бере участь у проєкті. З ним ваше життя стане....

— Усть, на два слова, — кахикнувши, низьким грубим голосом мовив чоловік. 

Хоча ні, скоріше наказав. 

Білявка суворо на нього зиркнула, а тоді зітхнула та, змахнувши руками, піднялася.

— Пробачте, — тихо сказала мені, а тоді швидко рушила до дверей.

Я не хотіла підслуховувати, чесне слово. Але вони так голосно сперечалися, навіть не відійшовши подалі, що в мене просто не було вибору. 

— Я з нею не працюватиму! — не сказав, а відрубав. 

Від простих слів у душі піднялася хвиля ненависті. Та хто ти в біса такий?! Очікував побачити сексуальну довгоногу модель?! Чи щедрого міліардера?! Що в мені такого, що викликало стільки відрази? Я теж не горю бажанням тренуватися поруч із навіженим вилупком!

— Дан, — спокійно видихнула Устина. — Що не так? Чому ні? Кароліна...

— Тобі краще викинути її з проєкту, — заявив Перун. — Таким, як вона, тут не місце. 

— То ти все ж її знаєш? 

— Ні. 

І що це означає?! Я не гідна тут бути, значить. Чому якийсь там Даніслав Перун взагалі вирішує, де мені місце?! І як він отак з першого погляду це зрозумів?

Слухати про себе всю цю маячню далі було не сила, тому я піднялася з дивану та рушила на балкон. Може хоч там до моїх вух не долітатимуть несправедливі обвинувачення. 

Зачинивши за собою скляні двері, підійшла до дерев'яних поручнів та втомлено зітхнула. Здається, таки доведеться повертатися додому. А я вже майже змирилася... І навіть впустила приємні передчуття в свою голову, що хоч тут жахіття відступлять, а їх замінять приємні спогади. 

Запах хвої, тепле сонце та несміливий перегук птахів між деревами трохи заспокоїв розхристані нерви.

З висоти другого поверху ця спокійна місцина справді виглядала, наче рай. Ні живої душі навколо, тільки звуки природи і шум вітру в зелених кронах. 

Якби ж не цей недоумок зі страхітливим поглядом...

— Кароліно? 

Здригнулася, розвертаючись, коли двері на балкон прочинилися. Винувате обличчя кураторки несміливо визирнуло назовні, і я не змогла не всміхнутися. На скільки дозволяв душевний стан. 
Коли вона переступила поріг та зупинилася поруч, я вже була готова до прощань, але жінка мене здивувала. 

— На жаль, я нічого не можу зробити, — винувато видихнула вона. — Ви обоє підписали угоди. Я ж не думала, що таке... буде. Якби ж ви долучилися до проєкту трохи раніше, разом з усіма, ми могли б просто поміняти місцями тренерів. Але тепер...

Устина стенула плечима, похмуро дивлячись вперед і постукуючи нігтями по перилах. А тоді раптом радісно розвернулася до мене. 

— Знаєте що? А я пошукаю вам запасного тренера! 

Її очі запалахкотіли азартом, і мені стало навіть трохи моторошно. 

— Може я просто поїду додому? — спитала тихо. 

— Та ви що?! — жахнулася білявка. — Ви взагалі читали угоду, яку підписували?! Там ж санкції! Двісті тисяч гривень сплачує той, хто здасться та захоче вибути. 

Що?! 

Це все ж табір відпочинку чи смертельний квест?!