Спогади

Вечір. Злата сидить на березі моря (той що біля її будинку) і думає: — Боже як я мрію про справжнього чоловіка, який кохатиме мене попри усе на світі та не дасть образити мої почуття як це робив мій колишній хлопець Артем...

Раптом дівчина почула шурхіт з-під кущів

— Божечки!!! хто там! я вас не боюся! якщо зараз не покажетеся я викличу поліцію!!

погрожує дівчина

матір Злати вибігає з будинку в якої в руках мітла й кричить

— Гей! ану швидко пішов звідси злодій недороблений

вигукнула мати

потім обоє бачать що з-під кущів виходить маленьке біленьке мягке неначе пух кошеня у якого на шиї видніється червоний нашийник з металевою кулькою як прикраса

— тобто я дарма налякалася ? 

— виходить що так

відповідає мати 

дівчина підійшла до кошеняти та взяла його на руки. Коли вона до нього доторкнулася, вона відчула як це маленьке диво замуркотіло та похилилося прямо до грудної клітки Злати 

          У кошеняти були блискучо блакитні очі неначе ти дивишся в них і бачиш океан який прозоріший за небо. Дівчина забрала кошеня в будинок та вирішила що ця маленька істота буде жити у її кімнаті. Злата пішла на кухню щоб налити молока кошеняті вона відкрила дверцята холодильника та побачила безліч їжі та серед купи їжі дістала молоко яке було вже відкрите.

Злата налила молоко у красиву тарілочку малюнок якої зачаровував очі, на тарілці виднілися красиві барви такі як: червоний, жовто-гарячий, блакитний з візерунками сніжинок вкриті білим кольором. Дівчина обережно відкрила двері до своєї кімнати щоб не налякати кошеня і пройшлася кілька метрів до свого ліжка, присіла, поставила тарілку з молоком прямо перед кошеням і сказала до нього: 

— я принесла тобі попоїсти, я дуже сподіваюся що тобі сподобається молоко

усміхнулася вона

кошеня тим часом дивилося пильно в очі дівчини в якої на обличчі волосся прилипло до однієї з щоки. Воно подивилося в тарілку і почало швидко та ефективно їсти. Дівчина спостерігала за процесом 

— мені треба тебе якось красиво назвати; але для початку потрібно визначити хто ти: дівчинка чи хлопчик...

Злата обережно нахилилася до дупки м'якої неначе пух кошеняти і подивилася на геніталії і швидко пильним оком визначила що кошеня це – дівчинка 

— ого, то ти в нас дівчинка, я дуже хочу тебе назвати Ебі. Я думаю воно тобі пасуватиме, моя Ебі

Кошеня мило замуркотіло та кинулося на руки Златі. Ебі дивилася на дівчину так, ніби вона – це світ який готовий захистити її в будь-який момент; 

блакитні очі кошеняти зачаровували Злату, настільки сильно, що у дівчини стискало серце від милості та білого як сніг пушку на спинці Ебі.

       До кімнати зайшов батько дівчини Антон Сергійович. 

— Донечко люба 

Подивився на дівчину батько сумними очима неначе у нього сталося велике горе 

Різко опустив очі донизу 

— Я повинен тобі дещо сказати... 

— слухаю. Тату, щось сталося?

Дівчина піднялася з підлоги та підійшла до батька ближче 

— Нам з мамою боляче про це тобі казати але тобі потрібно вийти заміж за Артема

— Якого Артема??

Злата забула про своє минуле як страшний сон та намагалася довго не згадувати минулі часи які завдавали їй величезного болю 

— Твого колишнього Артема

— Що!? ти серйозно? з яких це див?

Батько підійшов ближче та поклав свою руку на ніжне плече дівчини яке почало труситися від люті 

  ДАЛІ БУДЕ.......