Надія на нове життя

 Сьогоднішні день розпочався для мене з сюрпризів... Богдан зробив мамі пропозицію:

- І що? Що ви відповіли?

- Ще нічого... думаю.. а ти що скажеш?

- Я? Якщо ви любите його, то я не проти, я буду на сьомому небі від щастя!

- Справді?! Тоді можливо мені згодитися?

- Так! Тобто, як знаєте!

Мама посміхнулася і пішла у свою кімнату, мабуть телефонує до Богдана. Я віришила, що не буду підслуховувати... мама сама скаже!

- Ну що, Юлько... пішли...

- Куди?

- Як куди? Вибирати весільню сукню!

Я була дуже щаслива! Мама - наречена, нарешті вона буде щасливою! Я дуже дуже рада:

- Так, це ж і мені треба купити сукню, я  також маю бути красивою!

- Гаразд, і тобі купимо!

Через кілька хвилин ми з мамою вже виходили з дому і надворі стояла чорна машина Богдана... Тесла мабуть, я не дуже в цьому розбираюся:

- Ну що дівчата? Давайте підвезу!

Він нам підморгнув і відкрив двері.. спершу для мами, а потім і мені. По дорозі він і мама щось обговорювали... мабуть це стосувалося весілля, а я сиділа дивлячись у вікно і мені здалося, що я побачила Іллю з якоюсь дівчиною... можливо це його сестра? А можливо це взагалі не він?

Богдан зупинився біля магазину і ми з мамою вийшли:

- Ну що ж дівчатка, оберіть найкращу сукню! Юлько, дивись щоб твоя мама не зекономила!

- Добре... 

- Надіюсь на тебе! Вік, набереш мене я приїду і відвезу вас додому!

- Добре...

Богдан поїхав, а ми з мамою зайшли в магазин:

- Мам, дивіться яка красива весільна сукня!

Я показала пальцем на пишну сукню з короткими рукавами та  з сірими блестками на тулубі:

- Ні, це занадто молодіжне, я вже старша.. мені таке не підійде!

Тим часом мама вирішила приміряти пляття з відкритою спинкою. Мене  вразили чудові ажурні тканини з яких створене це плаття, ексклюзивний декор і те відчуття легкості і шику, які їй дарувала саме ця сукня,  індивідуальний шарм і розкош, мама виглядала  молодою і стильною, демонструючи  жіночність і ніжність. Незвичайний  крой, цікавий дизайн рукавів і подолу спідниці, кокетливі напівпрозорі корсети, стильна накидка і шикарне декорування з численними блискучими вкрапленнями:

- Ця сукня не набагато краща за ту, що я вам показувала, але ця просто для вас!

- Справді?! Ти так думаєш?

- Так, Богдану сподобається!

Тоді мама глянула на консультаншу і сказала:

- Ми беремо це!

- Чудовий вибір!

Розплатившись ми з мамою пішли на вулицю і щоб не стояти і не мерзнути, ми пішли  чекати Богдана в кафе через дорогу, там я побачила Іллю... все ж таки тоді мені не здалося: напроти нього сиділа не висока дівчина з чорним воллосся, карими очима, і білосніжною посмішкою, вона посміхалася йому... Я  думала... можливо це сестра?!  Рідна, двоюрідна... не знаю!  Можливо підійти до них?!

- Ілля! Привіт! Давно не бачились!

Я глянула на ту незнайомку:

- Привіт, Юль, так досить таки давно! Познайомся! Це моя дівчина - Аліна!

Я себе так відчула ніби блискавка вдарила... прямо в серце! "Дівчина? З яких пір у тебе є дівчина? А я? Ти забув про мене? Невже тоді ти не прийшов через неї?"

- Приємно познайомитись, Юля, так?

- А?! Так я Юля, взаємно, ну що ж не буду вам заважати.. піду, тим більш мене вже мама чекає! Бувайте!

- Так, бувай!

- Бувай!

"Ох, Ілля - Ілля, невже так можна?"  Я підійшла до мами:

- Юль, щось сталося?

- Ні, все добре, ви мабуть їдьте, а я прогуляюсь, добре?

- Ну, гаразд! Ось вже і Богдан підїхав!

... Парк... Скільки історій у мене з ним, приємних, не приємних... О, а ось цю лавочку я ніколи не бачила... Я присіла, сама не знаю чому, але я заплакала... Раптом я почула, що хтось біля мене сів, я підняла голову і побачила чоловіка з голубими очами, років тридцяти з маленькою бородою, і в окулярах:

- Привіт, у тебе щось сталося?

- Доброго дня! Та... ні, все добре!

- Точно?!

- Так...

- Тоді, я можу запитати чому ти плакала?

- А, це дрібниці... пройде!

-Знаєш, коли мені боляче, я починаю молитися! Бог чує мене, бачить, розуміє! Розумієш?

- Не зовсім... ви християнин?

-  Так! Так, я християнин і я щасливий, що є ним! Я відчуваю Божу підтримку, Його любов і присутність. З Ним мені легко, я можу розповісти Йому про всі свої біди, болі і бути впевненим, що Він нікому не розповість, що все залишиться в секреті! І навіть зараз, я бачу Його милість і любов... знаєш чому?

- Чому?

- Знаєш, я коли ішов сюди не зовсім розумів для чого я взагалі пішов з дому, але тепер я розумію, що це Господь захотів щоб ми зустрілись... я ніколи не говорив нікому про Бога... не було можливостей, та й я не дуже красномовний так сказати... знаєш... зате я знаю, що може тобі допомогти Його пізнати... якщо ти хочеш звичайно..

- Ну я... я не знаю... я ніколи не говорила на цю тему, можливо... спробую.

- Чудово! Ось тримай! Це так сказати надія на твоє нове життя!

Він дав мені книгу.. Біблія, я ніколи раніше не чула, тим більш не бачила таку книгу:

- Емм, дякую!

- Немає за що... там лежить записочка... адрес нашої церкви... приходь!

- Я постараюсь! До побачення!

- До побачення! З Богом! До речі я - Петро.

- Юля. Приємно познайомитися!

- Взаємно.

Ми встали і пішли в різні сторони... Прийшовши додому я відразу ж почала читати цю книгу...  як все цікаво! Створення світу, це все таке... справжнє... я зрозуміла, що хочу продовжувати читати... жити так як написано тут, в цій книзі... в Біблії!