Новий тато

Сьогодні я встала раніше звичайного, мені так хотілося дізнатися від кого у мами такий букет:

- Мамо, доброго ранку!

- Доброго, сонечко! Чого ти так рано встала?

- Та так... не спалося. Ну гаразд, розказуйте від кого у вас такий шикарний букет?

Я перевела свій погляд від мами на вікно де стояла ваза з вчорашньо-подарованим мамі букетом:

- Ось чому ти так рано встала?! Ну гаразд, всеодно про це прийшлось колись сказати.

Мама завела інтригу, я була дуже уважною щоб не пропустити ні одного слова:

- Цей букет мені подарував наш бос!

- Ви разом? Давно?

- Ні ми зовсім недавно почали зустрічатися.

- І ви мені кажете це тільки зараз?!

Я обурилась на маму, мені здавалося між нам немає ніяких секретів:

- Юлько, вибач, сонечко, я не думала, що у мене з моїм босом може щось бути!

- Ну гаразд, розкажіть мені... який він?

- Він?! Він дуже красивий і старший за мене на два роки, його звати - Богдан Володимирович.

- Який він на вигляд?

- Він?! Він дуже милий, сильний сіроокий чоловік з карамельно- рижим волоссям. Він тобі сподобається!

- Справді?! Я хочу познайомитися з ним!

- Точно? 

- Так!

- Я поговорю з ним про це!

- А у вас все серйозно?

- Напевно так!

- Мам, я дуже рада за вас, справді!

- Я боялася, що ти не сприймеш його!

- Мам, я бачу як ви посміхаєтеся, тому я впевнена, що він робить вас щасливою! Коли щасливі ви, тоді щаслива і я!

- Гаразд, тоді я прямо зараз наберу його і поговорю про ваше знайомство!

- Добре, а я поки що піду до себе у кімнату.

Прийшовши у свою кімнату я не знала чим заняти себе і раптом до мене зателефонував незнайомий номер:

- Алло!

- Алло, Юля?

- Так!

- Це Ілля, я хотів запитати чи ти не була б проти сьогодні прогулятися?

- Сьогодні?! Не впевнена.

- Тобто ні.. могла б так і сказати, не треба показувати себе такою хорошою! Я думав ти змінила своє ставлення до мене!

- Ні, Ілля почекай, просто тут така справа...

"Я думала що тільки дівчата кидають слухавку не дослухавши, а виявляється що ні. Тільки цього не вистачало: посваритися з Іллею! Мда, невдалий початок дня"..... мої думки перервала мама:

- Юль, він сказав, що сьогодні ввечері може підїхати, ти не поти?

- Ні, а на скільки годин?

- На сьому!

- Ок, ви будете щось готувати? Вам допомогти?

- Та ні, я сама впораюсь, ти відпочивай!

- Добре!

Як тільки мама вийшла з моєї кімнати, я одразу ж взяла телефон і вирішила написати Іллі:

"Привіт! Вибач, ти просто не дослухав, я хотіла сказати... ". Ні стоп, не так... " Привіт! Ілля, ти мене не правильно зрозумів, просто з ранку мені мама розповіла дещо, якщо тобі цкаво, то чому б нам не зустрітися і я тобі розкажу тільки у мене є часу до сім годин вечора." ..... Він переглянув моє повідомлення і відповів: " Ти мене вибач, що я поклав слухавку! Давай на 12:00 у парку"

Ну що ж тепер лише потрібно дочекатися 12:00. Час - чому він такий? Коли весело він проходить дуже швидко, а коли нудно, то він нікуди не спішить.

.....

12:05 я стою в парку... сама... невже він не прийде? Я почала перевіряти вхідні повідомлення, пропущені дзвінки, але він мені нічого не писав і не казав, що не прийде... можливо запізнюється? Почекаю трішки! .... 13:30 - невже він і справді не прийде?! Але чому? Він ж казав, що прийде... значить он як ти! Гаразд! Я також буду вести себе так! ... я пішла додому... зайшовши в дім я побачила маму, яка щось готувала:

- Ммм, чим так смачно пахне?

- О, Юлько, ти вже повернулася? 

- Так, не можу нічого робити... чекаю вечора!

- Так хочеш з ним познайомитися?

- Так! Я дуже хочу побачити його!

- НУ, тоді можливо якщо ти мені допоможеш, то впораємося швидше!

- Ок, я з радістю!

Ми з мамою готували різні страви, це заняло в нас достатьно часу, у мене залишилося більше часу, щоб підготуватися. Я пішла у свою кімнату, не знаю сама чому так, але я спершу взяла в руки телефон, мабуть я весь цей час чекала... смс від нього, тільки там пусто, як він може так себе вести? Він навіть не хоче вибачитися, сказати причину чому не прийшов? Оце вже хлопці пішли! Гаразд, сердитимусь потім, а зараз треба готуватися!

Я одягла своє улюблене темно зелене плаття з коронкою на рукавах та з вузьким поясом. Мама казала, що воно мені пасує! Згадала про маму як раптом вона стукає у двері:

- Юль, ти готова? Він приїхав!

- Так, я зараз, вже іду!

Я вийшла  кімнати спустилася у вітальню, а там стоїть чоловік, точно такий, як його описувала мама:

- Юлько, познайомся - це Богдан Володимирович!

- Можна просто Богдан!

- Добрий вечір... Богдан! Приємно познайомитися!

- Мені твоя мама багато про тебе розповідала.

- Мені також сьогодні вона про вас розповідала.

Нашу розмову перервала мама:

- Ну що ж за стіл?!

За столом ми розмовляли багато про що, Богдан розповідав про себе, про своє життя:

- Ну от таке у мене минуле, моя колишня дружина пішла від мене, тому що у мене прогорів бізнес, я взагалі не уявляю як я міг не помітити раніше те, що їй від мене треба лише гроші. Та й що це все я? Юль, а у тебе як там справи?

- У мене?

Я задумалася як у мене справи? Ну мабуть  якщо не зважаючи на цю проблему з Іллею, то все добре:

- У мене все нормально!

- Точно?

Я подивилася на Богдана:

- Не зрозумій не правильно, просто я бачу, що у тебе щось сталося.. але якщо ти не хочеш про це говорити, то...

- Так! Так, у мене маленька проблема, але це таке.. дрібниці!

- Все зрозуміло... хлопець да?

Богдан.. він що психолог? Все він бачить і розуміє:

- Ну можливо, звідки ви так все знаєте?

- О, у мене є чотири менші за мене сестрички,а ми завжди вели себе як справжні брат і сестри в нас не було ніяких секретів, а саме про хлопців і проблеми їм було дуже важко говорити, я і вгадував от і навчився все розуміти по вигляду!