Глава 1. Нахабний рятівник

Величезна зала нічного клубу тонула в напівтемряві та гучній музиці, яка розходилася вібрацією по всьому тілу. Проте біля столиків було не так гучно і це дозволяло спілкуватися. Зробивши ковток лимонаду, Даша огорнула пальцями свою склянку і поглянула на Леру та Влада, які сиділи навпроти. Коротка сіра сукня вже не могла сховати охайний круглий животик Лери і гарно пасувала до її розпущеного темно-каштанового волосся та сірих очей. Влад обіймав дружину, поклавши долоню на її живіт, а вона спілкувалася з Кирилом та Веронікою, які сиділи поруч з Дашею. Ще були Женя та Аня. Але вони вже пішли, бо мали вдома двох дітей. Даша зітхнула. Всі парочками і лише вона сама. Як завжди.

— Дашунь, ти чого притихла? — посміхнулася Вероніка, нахиляючись до її вуха.

— Та нічого, — Даша повернула голову і зустріла погляд кращої подруги. — Просто… Не знаю, чому я взагалі тут.

— Бо Влад запросив тебе на свій день народження. Як і всіх нас, — Вероніка відкинула з плеча довге пасмо свого розпущеного світло-каштанового волосся, відкриваючи приталену синю сукню. — Не сумуй. Скоро танцювати підемо.

Даша тихо зітхнула. Вона не любила нічні клуби і рідко в них бувала. У відмінниці на п’ятому курсі університету не так багато часу на веселощі. Але сьогодні Даша прийшла в клуб на запрошення Влада, який святкував тут свій двадцять дев’ятий день народження. Дівчина мало спілкувалася з Владом, але зблизилася з його дружиною Лерою. І навіть була подружкою нареченої на весіллі парочки. Тепер Лера була на шостому місяці вагітності і вже пішла у декретну відпустку. А Даша зайняла місце дівчини в офісі. І після університету разом з Веронікою працювала у фірмі її чоловіка Кирила. Робота подобалась, але крім неї хотілося ще й особистого життя. А з цим Даші чомусь не щастило.

— Імениннику! — пролунав поруч веселий голос Кирила. — Танцювати підемо?

— Ми лише на повільні танці, — Влад посміхнувся другу і поглянув на Леру, починаючи пестити долонею її животик.

— Дуже цікаво хто у вас буде, — примружилася Вероніка. — Малючки такі милі!

— Може і ти мені подаруєш малючка, Ніко? — Кирило обійняв дружину, упіймавши її погляд. — Вже пів року прошу.

— Спочатку диплом, потім малючки, — посміхнулася Вероніка, притулившись до прикритих темною сорочкою грудей чоловіка. — Останній рік навчання. Ох, лихо! Завтра знову на заняття!

— Сьогодні ж лише перше вересня, — усміхнулася їй Даша. — Вже втомилася?

— На п’ятому курсі поєднувати навчання і роботу важче. Ще й ці кадрові зміни у нашому відділі, — світло-карі очі Вероніки перемістилися на Леру. — Ти у декрет пішла. Тепер ще й керівник відділу новий буде.

— Шкода, що Микола Олександрович на пенсію йде, — зітхнув Кирило.

— Його місце планувала зайняти я, — з посмішкою зауважила Лера.

— У тебе зараз важливіша місія, — Влад міцніше притиснув дружину до своїх грудей, прикритих чорною сорочкою спортивного крою з коротким рукавом.

— Леро, я з радістю заберу тебе на роботу після декрету, — промовив Кирило.

— А поки Лера буде в декреті нашим відділом продажів керуватиме якийсь Іван, — задумливо протягнула Вероніка. — Цікаво який він?

— Завтра побачиш, — Кирило став серйозним. — Рекомендації у нього гарні.

— Ти казав йому тридцять з хвостиком, — очі Вероніки спалахнули веселими вогниками. — А симпатичний?

— Ніко, ще трохи і Кирило передумає ставити Івана на чолі відділу продажів, — засміявся Влад, спостерігаючи за другом. — Не доводь боса.

— Я заборонив Івану флірт з підлеглими, — карі очі Кирила стали суворими.

— І ти думаєш, що молодого привабливого чоловіка зупинить ця заборона? — хитро примружилась Вероніка. — Серйозно?

— Хм, — Кирило став похмурим. — Леро, а ти довго в декреті будеш?

Вся компанія дружно засміялася. Кирило теж посміхнувся, нахилився до Вероніки і щось сказав їй на вухо. Дівчина закусила губу і почервоніла.

— Швидке повернення Лери на роботу я не гарантую, — Влад поглянув на дружину і його світло-сірі очі сповнилися ніжного тепла. — Ми двох дітей хотіли.

— От тобі і друг! — Кирило зітхнув, провівши долонею по своєму короткому темному волоссю. — А мені що накажеш робити з тим Іваном?!

Всі знову засміялися. Вероніка потягнулася до чоловіка і почала щось шепотіти йому на вухо. Обличчя Кирила стало м’якшим і він ніжно торкнувся губами губ дружини. Влад теж нахилився до Лери. Даша опустила погляд в склянку з лимонадом. В такі моменти вона особливо гостро почувалася тут зайвою. У Вероніки є Кирило. Лера щаслива з Владом, якому скоро подарує первістка. А у неї немає бойфренда. І ніколи не було. Даші хотілося кохання. Романтики та побачень. І чоловіка, поруч з яким серце завмиратиме від щастя. Відставивши склянку з лимонадом, дівчина вислизнула з-за столика. Хотілося трохи побути на самоті та перепочити від шуму.

Здолавши шлях до жіночої вбиральні, Даша зайшла всередину і зупинилася біля дзеркала. Довге чорне волосся дівчини трохи крутилося від природи і гарно обрамляло її ніжне обличчя. А коротка темна сукня непогано пасувала до виразних сірих очей, підкреслених легким макіяжем. Місяць тому Даша відсвяткувала свій двадцятий день народження. І загадала одне єдине бажання — зустріти своє кохання, відчути його смак. Але як не розминутися з долею?