4.

— Ти що, приколюєшся? — моя подруга Машка мало не давиться еклером і різко починає кашляти. — У сенсі — ти хочеш розлучитися? Чому?

— Ти чула ту частину, де я сказала, що застукала його з іншою жінкою?

— Ні, ну я чула, але не думала, що ось так… — вона робить ковток чаю, а я все чекаю, коли хоч на обличчі подруги побачу розуміння.

Минув майже тиждень з того дня, як я дізналася, що нікуди від Кирила не подінуся, щонайменше, на рік, але легше мені все ніяк не стає. Навпаки, я так загрузла в думках, що в мене починається справжнісінька депресія.

Якщо спочатку я була зла, хотіла втекти й ніколи його не бачити, то тепер прийшло усвідомлення — і мене накрило. Нічого не хочеться, ніщо мене не тішить, а буває так сильно стисне серце, що важко дихати.

— А як треба чинити в таких ситуаціях? — невесело усміхнувшись, дивлюся, як няня катає Ромку в колясці. Він теж став неспокійним, постійно плаче ночами, хоча до цього було все нормально. Ми прокидалися тільки на годування та разом засинали. Зараз від недосипу я просто перетворююся на зомбі. — Зради — не дуже добре для нормальної погоди у домі.

— Тут ти маєш рацію, — погоджується Маша, — це взагалі бридко, але я просто не думала, що на вас чекає таке майбутнє.

— Ніхто не думав.

Може, у багатих та сильних так заведено? Не знаю. Ніколи не чула від матері, що у батька хтось з'явився на стороні, хоча, може, вона просто ніколи про це зі мною не ділилася?

— А ти з Кирилом говорила? Як він усе це пояснив? І хто взагалі та жінка?

— Його фінансовий директор, уявляєш? — обіймаю себе руками, відчуваючи, що знову накриває. — Я витратила пів ночі на розслідування і, перелопативши сайт компанії Кирила, все ж таки її знайшла.

Маргарита Едуардівна Степанович.

Гарна жінка одного віку з Кирилом, сильна та незалежна і, судячи з усього, любить гарну білизну. Ну, чи коли її з неї знімають — не знаю.

— Ну справи... — Машка шоковано чухає потилицю. — Стривай, а що він? У нього молода дружина, навіщо йому літня коханка?

Гарне питання. Цієї теми ми з ним більше не торкалися. Весь тиждень Кирило практично жив на роботі, а коли все ж таки приїжджав додому, ночував окремо. Ми особливо не бачимося, щоб сісти та нормально поговорити, хоча яке там нормально? Я не знаю, як спілкуватися з невірними чоловіками.

— Мабуть, і таке буває. Нікому моя молодість і свіжість не потрібна, — говорю я, намагаючись знову не плакати. Боляче.

Машка починає мене втішати, підскакує зі свого місця і, присівши поряд, гладить мене по спині.

— Блін, Анько… мені так шкода. Навіть не уявляю, що ти відчуваєш. До Даньки теж постійно якісь телиці клеяться, але це зовсім інше.

Звісно, інше. Даня хороший хлопець, який любить Машу і постійно це демонструє. Вони разом уже два роки, ще в школі почали зустрічатись, а мені дісталося те, що дісталося.

Звісно, Маша знає, як ми з Кирилом одружилися, але вона така ж романтична натура, як і я, думала, що це все казка, а Воронцов тільки при сторонніх такий холодний і відсторонений, а наодинці висвітлює своєю пристрастю континенти. Але, на жаль, фантазії далекі від реальності, як далекий Місяць від Землі.

— І що ти збираєшся робити далі? — все ж таки питає Машка, а я вкотре ковтаю сльози.

Мені треба було виговоритись, і я все розповіла. Як є. І про контракт, і про стосунки з батьками, єдине, про що промовчала — ляпас від тата. Мені соромно.

Вистачило вже реакції Кирила, він зрозумів, що слід на моїй щоці після візиту батьків, але мовчки це з'їв і вийшов тоді з нашої спальні.

Вкотре переконуюсь, що йому начхати на мене. Хоча щось тоді в його поведінці здалося мені дивним, наприклад, стисла щелепа та розлючений вигляд, але може, вся справа була в тому, що товар зіпсований? Знати б взагалі, що діється у цього чоловіка в голові. Упевнена, моє життя стало б на порядок простішим.

— Я просто не розумію, навіщо це йому потрібно? — видаю на емоціях. — Грошей у Кирила багато, мабуть, навіть більше, ніж у моєї родини, навіщо йому цей шлюб? Міг спокійно мене відпустити й перекидатися зі своєю Степанович. Адже так набагато чесніше.

Маша хмуриться, ніби ми з нею не моє життя обговорюємо, а серію в гучному серіалі.

— То спитай у нього, — підказує вона. — Ви дорослі люди, треба вміти вести діалог, Аню.

— Дякую за пораду, — беру зі столу серветку і шмаркаюсь у неї, зовсім не соромлячись. — Так і вчиню, подруго. Я-то думала, все набагато складніше, а потрібно було просто сісти та спокійно обговорити його зради за вечерею.

— Ой, ну не починай. Просто я ніколи не чула, щоб ти розповідала, як ви спілкуєтесь. Ну справді. Ви кудись ходите разом, окрім якихось світських заходів? Чи розмовляєте про щось, крім Ромки? Що маєте спільного?

Мене ніби холодною водою котить.

— Натякаєш, що йому зі мною нудно? Може, ти теж думаєш, що це моя проблема, що чоловік завів собі коханку?