11

Після розмови з братом Діни стан справ став тільки гірше. Ніби нічого нового Крон мені не повідомив, але ті емоції страху, які читалися в очах хлопця, і його план з порятунку життя, ніби відкривали мені очі повністю на те, в чому я зараз знаходжуся. Тобто стою в помиях по самі коліна. Добре, що у мене був набір для мого салату, тому що наразі я могла зайняти хоч чимось свої мізки, а також руки, щоб не сидіти у своїй кімнаті та не очікувати судної години, яка мала наступити о сьомій вечора. Саме на цей час була назначена зустріч з моїм бісовим коханим. Якщо до цього мій план полягав в тому, щоб вразити Девіса, то наразі все змінилося і це не складне заняття було як збирання пазлів - заспокоєнням нервів та певним розслабленням. 

Правда це тривало приблизно хвилин тридцять чи сорок, далі салат був в повній бойовій готовності й чекав свого часу, а мій зведений стан повернувся відразу ж, як я вимила посуд. Я навіть забрала тарілки у прислуги, щоб відтягнути той час, коли я залишуся сама з собою і доведеться все ж таки повернутися до слів хлопця, і проаналізувати їх заново. Варто говорити, що на кухні на мене дивилася так, ніби я божевільна, котру вони бачать вперше в житті? Ну так, раніше я не виявляла такої ініціативи в плані праці на кухні, а сьогодні працювала скоріше посудомийної машини, і чим довше часу проходило, тим ретельніше я вимивала посуд, бо вже відчувала, як наближається час "x".

Як тільки режим господарки був вимкнутий та я переступила поріг своєї кімнати, так відразу на мене звалилася реальність, яка тиснула на мою долю й вимагала якогось рішення. Крон повідомив, що збирається найближчими днями валити з міста, як мінімум, а там можливо і з країни, якщо потрібно буде, і він дуже наполягав на тому, що мені варто приєднатися до нього та не грати з вогнем, бо я можу сильно обпектися. І я це розуміла, усвідомлювала своєю головою, але найбільше переймалася за родину. Чи не зробить нічого їм Девіс? Чи не буде поганих наслідків для них через мою непокірність? Чи не приймуть вони удар на себе через мою витівку?

Безліч питань, але так мало відповідей, точніше наразі їх взагалі нуль, і що найбільш кепсько так це те, що ніхто мені не допоможе прийняти рішення, чи хоча б до чогось підштовхнути. Показати вірний шлях в цьому випадку. Крон був єдиним, хто знав про мій секрет, крім звичайно ж батька, і він радив валити якомога скоріше з цього колись такого затишного будинку. Якщо і вибирати такий варіант, то варто це зробити післязавтра, тоді, коли ці чортові оглядини завершаться і ніхто не повинен найближчим часом знову завітати у наш дім. А наразі мені потрібно було взяти соплі в кулак й вдати, що все супер, і я безтями від свого нареченого. Завдання не з простих, але хто сказав, що тепер у моєму житті буде хоча б щось просто?

Одягнувши ту чортову сукню, яку на дев'яносто дев'ять відсотків мені відправив Девіс, хоча я ні чорта не розуміла такої таємничості з його боку, я поглянула на себе в дзеркало останній раз, і залишившись більш-менш задоволена собою, настільки наскільки це було можливо в даній ситуації, спустилася вниз на перший поверх. І на мій превеликий подив батько й Марго вже сиділи за столом, який вже був накритий так, ніби до нас приходить не одна персона, а тут буде відбуватися невеличке весілля. Весілля... Тільки це слово вигулькнуло в голові, як мене всю пересмикнуло від нього, а по тілу помчали крижані мурахи. Як же слово, котре мало нести радість й тільки позитив перетворилося в щось таке чорнюще й страшне, від чого хочеться якомога далі відплигнути, якщо є на те можливість... Якщо є - ключове слово в цьому всьому.

- Улю, маєш шикарний вигляд. А ця сукня... вона просто неймовірна, - подарував мені батько комплімент, від якого не стало приємно, а навпаки хотілося зірвати з себе цю сукню й кинути йому в пельку зі словами - "ну то й одружуйся з тим покручем, ви будете ідеальною парою! Два мерзотники разом - чудовий дует".

- Дякую...татусю, - замість прокльонів вилетіло з мого рота, бо типу ж ми сьогодні "дружня родина" та приймаємо такого "шанованого гостя". 

Яке щастя, що у мене є братик з сестричкою, яким було начхати на те, хто має до нас припертися у дім, який статус в цього козла, і ким він скоро їм буде доводитися, тож вони бігали одне за одним граючись то в піжмурки, то ще в різні ігри, і це видовище трішки заспокоювало мене зсередини та гріло душу, що є ще щось чисте та добре на цьому світі. Не все ще гниле й паскудне на цій планеті. Не всі люди шматочок чогось смердючого та гидкого.

Та щастя не може тривати вічно, а тим більше коли має завітати ТАКИЙ гість...

Саме тому у мене почало шалено колотитися серце і подих перехопило так, що було важко дихати, коли повідомили про приїзд Девіса. Тільки ось те, що сталося надалі, вразило мене навіть більше, ніж я очікувала. Мало того, що мій ворог (а за сумісництвом наречений) був доволі небезпечною людиною, так він ще й виявися достобіса хитрим, такого ходу я від нього явно не очікувала... Мені здається, що він сам себе переплюнув в цій ситуації...

- Емм... вітаю, - навіть мій татко, який в цій всій ситуації мав би бути королем положення, адже він влаштував цей чортовий цирк, був здивований появою даної персони в нашому будинку. Я не знала цю людину, хоча бачила багатьох колег та клієнтів батька, але щодо цього чоловіка у мене були великі сумніви. Сумніви в плані того, що я перетиналася з ним колись особисто.

- Доброго вечора, я - Фредерік, - привітався незнайомець та кинув головою кожному з нас, при тому, що малі вже втратили інтерес до новоприбульця й помчали далі гратися й ні про що не перейматися.

- Наша родина вас вітає, Фредерік, - не залишалося сумнівів, що батько не знає цю людину, але попри це не втрачав обличчя господаря будинку й поставився до мужика, як до шанованого гостя. Хоча всі присутні очікували побачити зовсім іншу персону, не скажу, що це очікування було приємним, але все ж наразі це було сюрпризом.

- Мене до вас відправив пан Аарон Девіс та просив вам дещо передати. Деяке послання від нього. - І тільки зараз я побачила, що в руці цього посланця був якийсь чи то конверт, хоча для конверта ця річ була завелика, чи то альбомний лист... Одним словом якась писулька від мого бісового коханого, який чомусь вирішив пожалкувати мене й не завалюватися сьогодні в наш дім особистою персоною.