10

- Мав би бути сюрприз для неї, - ціджу крізь зуби до продавчині й бажаю вдарити її, змішати з лайном, та і взагалі на рахунок цієї персони у мене виникають ненормальні бажання. Бажання, які ніяким чином не пов'язані з доброю та вихованою дівчиною, якою я себе вважала.

- Ох, мені так жаль, вибачте, будь ласка, що зіпсувала ваш сюрприз, - воркує жінка, а я то по її погляду бачу, що ця облізла овечка настільки рада мені зробити якусь підставу, що зараз почне до стелі підплигувати від щастя.

- Та нічого страшного, щиро дякую за цю красу, - варто виходити з цього приміщення, тому що я відчуваю ще пару секунд біля цієї дурепи, і вона відчує, що це таке, коли видирають волосся з корінням, а в пику врізається гостра шпилька каблука. Саме тому вихоплюю з її лаписьк свою прикрасу, та так різко, що та навіть сичить від болю, але у цьому і був задум. Отримай, вівця, наступного разу будеш знати, що не варто вертіти язиком тільки тому, що в ньому немає кісток. Фільтрувати те, що говориш, ще нікому не завадило.

Вилітаю з ювелірного магазину так, ніби я його тільки но обікрала, хоч я все ж таки пожаліла ту продавчиню й свої нерви й оплатила замовлення.

- Гей, Уля, зачекай, Уля, - ну звичайно, одне діло втекти від жінки-продавчині, яка не має права тікати з робочого місця, та і навіщо їй це робити, а інша справа накивати п'ятами від подруги, яку я впевнена вже розпирає від цікавості, що ж це такого кардинального сталося у моєму житті. А я така невдячна скотина не хочу поділитися з нею такими грандіозними новинами.

- Що? Що? - Зупиняюся так різко й застигаю на місці, що дівчина ледве не зносить мене з ніг, але в останню мить все ж таки справляється зі своєю координацію та ми не веселимо всіх навколишніх своїм людським ДТП.

- Ти нічого мені не хочеш сказати? - Якби можна було зробити ставку на те, яку подруга вимовить фразу після моїх слів, то я б поставила всі свої коштовності та збереження саме на тільки но вимовлену, бо це було до біса передбачувано.

- Щодо чого? - Окей, якщо ти хочеш розіграти цю партію, Ріто, то розіграймо, тільки ніхто не буде обіцяти, що я буду грати за правилами.

- Щодо того, що ця жінка сказала. Не придурюйся, немає сенсу вдавати, що нічого не сталося, ти спалилася, - в її очах вже на всю потужність палав вогонь цікавості, який тільки й чекав того, коли в нього ще більше підкинуть дров й там буде ціла ватра.

- Гаразд, є дещо... Тільки ж між нами, окей? Я можу на тебе покластися? - По-змовницьки заговорила я, а Ріта тільки й очікувала цього, ще трішки й вона почне пищати від радощів, що вона змогла мене розкусити, як досвідчена білочка не надто міцний горішок.

- Ну звичайно, ти ж знаєш, що на мене можна покластися в цьому плані, - підморгнула дівчина, а я ледве стрималася від того, щоб дико не засміятися їй в обличчя, тому що це було до біса смішно. Якби я могла довіритися Ріті в плані секрету, то точно б не розповідала те, що планувала розповісти.

- Добре, добре... Ти ж пам'ятаєш мого хлопця Джибреля? - Звичайно вона його знала, і бачила тисячу й один раз, але ж варто було розпочати хоча б з чогось свою красиву розповідь?

- Так, ну звичайно, ти ж з ним вже так давно. Невже запропонував одружитися? Зробив пропозицію? Але ж чому... Ти купувала йому обручку? Хоча ні, продавчиня сказала, що типу це твоя... я ні чорта не розумію..., - Ріті навіть не потрібен був співбесідник, вона сама з собою добре ладнала. Ставила питання, а потім сама ж на них відповідала, але коли нарешті зайшла в тупий кут в цій веремії, то я увімкнулася до розмови.

- Все вірно, це кільце для мене, продавчиня права, - чорти б її побрали ту милу леді, - просто Джі напросився завтра на вечерю, щоб познайомитися з моїми рідними, він давно вже цього хотів, а я вирішила трішки прискорити наші відносини. Так сказати, дати їм солідного поштовху у спину.

- Це яким чином? - Подруга не могла пов'язати все те, що я їй говорила, та і чесно кажучи і я б ні чорта не в'їхала, якби не була тим казкарем, який розповідав милу казку цій великогабаритній дитині.

- Я хочу розуміти, чи він бажає бути все життя зі мною, чи просто грається з моїми почуттями. Тож завтра я йому запропоную закріпити наші відносини офіційно й зі штампами в паспорті. Згодиться - значить ми ще одна щаслива родина цього величезного світу, якщо ні, то ми порвемо з ним назавжди і я більше ніколи не повернуся до нього. Мені набридло грати в ці дитячі ігри з поцілунками та обіймами, час переходити до дорослого життя й дорослих обов'язків. Хіба я не права?

- Та... певно так, напевно ти права..., - бачу, як розгублено дивиться на мене Ріта, і як навіть через очі видно, як натужно починають працювати коліщатка у її мозку, - але чи ти готова до цього... сімейного життя? Ти вже думала щодо цього?

- Ну звичайно ж, родина це таке неймовірне щастя, такий кайф, шлюб це певно найкраще, що може бути в житті, - замріяно промовляю до подруги, майстерно вішаю їй локшину на вуха, що та вже дістає до підлоги, а сама в думках гірко додаю собі:

якщо цей шлюб не проти своєї волі...

Сяк-так відкараскавшись від Ріти, я нарешті змогла видихнути й направитися додому, але потім вирішила провернути одну штуку, яка для мене не є надто важкою чи проблематичною, але може згодитися в майбутньому. Який нормальний, здоровий чоловік відмовиться від чогось такого смачненького й домашнього? Я маю на увазі їжу. Оскільки розраховувати на Марго було марно, вона максимум була здатна відкоркувати собі сік, і то з плямами на блузці, отже вся їжа висіла на плечах прислуги. Звичайно, наша жіночка-повар готувала доволі смачно, і кожного дня було щось таке різноманітне й не схоже одне на одне, але я вирішила зробити хід конем та приготувати свій фірмовий салат. Так, можливо це не звучить аж так солідно й не являється чимось важким, але це спосіб показати Девісу, що я така надзвичайно класна домогосподарка, що йому так сильно пощастило зі мною. Показати цю здатність, а потім, коли не дай Боже ми ж все-таки будемо жити в одному будинку разом, підсипати тарганів в той самий салат і подивитися на його пику в ту мить. Впевнена, що мене аж надто швидко покарають за цю витівку, але розрахунок був на те, що йому набридне мене виховувати, і я буду жити одна. Повертатися додому я не збираюся, не після того, як батько змішав мене з брудом.