9

- Ну і? - Вже вкотре за ці пару днів я опиняюся в домашньому офісі батька, і так вийшло, що раніше такої регулярності у нашому спілкуванні тета-тет точно не було, а тепер завдяки тому, що татусь продав свою доню, як шматок м'яса на ринку першому-ліпшому покупцю, наші родинні зв'язки прямо забуяли своєю частотою та насиченістю.

- Що, і? - Він навіть не приховує того, що я відвертаю його від роботи, і ледве підняв свою голову від якихось паперів, які він сто відсотково вважав мають більше значення та варті більшої уваги, ніж його рідна дочка. Він незадоволений? Справді? Тобто всю чортівню він творить раз за разом, а винна я, тому що маю якісь питання до цього солідного мужичка в костюмі та окулярах?

- Навіщо ти розповів всім щодо Девіса? І, найважливіше, якого біса він завтра сюди припреться? Буде просити моєї руки та серця? - З горла виривається смішок, але мені ні чорта не смішно, це вже певно нервове, бо з емоціями стає куди важче справлятися, а новини сиплються з гори, і луплять боляче, як то горіхи по макітрі білочки.

- А ти вважаєш, що твоя родина не має права знати щодо твого коханого? Невже не тому ми й називаємося сім'єю, щоб ділитися всім, що нас оточує та хвилює? - Я думала, що він почне після цих слів дико сміятися й визнає, що це був невдалий жарт, але ні, тато сидить такий серйозний, ніби він наразі знаходиться на якихось своїх важливих переговорах, і при такій серйозній пиці повідомляє таку ахінею, що на голову не налазить.

- Ти не думав змінити місце роботи? - Ледве стримую себе, щоб не пустити емоції назовні, і ставлю питання, від якого навіть брови батька злітають догори. Явно він не очікував даного запитання.

- Та...ні, а чому ти питаєш?

- Тобі б лицеміром працювати, чи то клоуном, щоб людей веселити, тоді б твоя родина, як ти тільки но висловився, горя б не знала, - випалюю з такою злістю, що думаю ще трішки й він згорить в тому вогні, яким просочений мій голос. Говорить про родину в той час, коли він так вчинив зі мною... Вверх цинізму. Така нахабність, яку ще варто пошукати на цьому білому світі.

- Уля, доню, давай сьогодні ввечері все проведемо без твоїх фокусів, і не будемо псувати життя одне одного, добре? - А він вміє здивувати, я думала, що не реально самого себе переплюнути, але татусь настільки здібний в цьому плані, що у мене навіть на пару секунд дар мовлення зникає, і я просто тупо кліпаю дивлячись на цю людину. Незнайому людину. Яку виявляється я зовсім не знаю.

- Окей, давай так, згода, - при цих словах батько навіть видихнув з полегшенням, він певно не хотів так сильно цього показувати, але від мене не приховалося, як він всім тілом розслабився після моєї згоди, - тільки у мене буде дві умови до тебе. Виконаєш їх без зайвих слів - я вдам, що безтями від Девіса, і щаслива пов'язати долю з ним, почнеш противитися і я відразу ж розповім всім навколо, що мене мій власний батько продав іншій людині. То що, по руках?

- Які дві умови? Говори скоріше, у мене мало часу, - я навіть не сумнівалася, що він згодиться, бо іншого вибору як такого у нього не було. Батькові точно не потрібен розголос щодо того, що він натворив, бо тоді не тільки його бізнес закінчиться раз і на все життя, а всі навколо почнуть плювати в нього в прямому тексті цього слова і йому нічого іншого не залишиться, як десь переїжджати на інший материк. І нам всім разом з ним. Без грошей, без зв'язків, без нічого...

- По-перше, мені потрібні гроші, досить таки багато грошей, - я навіть наразі не могла сформулювати в голові суму, яка справді потрібна була мені для деякої дуже важливої справи. Але це точно мали бути солідні кошти, в цьому я була впевнена на сто відсотків, пару купюрами там точно не обійдеться вся справа.

- Я думаю, що ми якось дійдемо компромісу щодо цього, - його навіть не хвилювало, що я могла назвати не реальну суму, якої навіть у нього не було в наявності, але для татка завжди було так - він ніколи не вважав якусь суму непід'ємною для нього, - яка друга умова?

- Ну...

Щодо другої умови навіть я не була впевнена в тому, що батько згодиться навіть попри те, що він буквально був притиснутий до стіни. Гаразд, перший пункт він згодився виконати, і таким чином я промацувала ґрунт для майбутнього побажання, а коли отримала позитивну відповідь, то як кажуть - "апетит приходить під час їжі", саме тому я озвучила умову, яку й сама вважала доволі ідіотською та не реальною, але все ж варто було спробувати. І, на диво, він згодився...

Другою моєю умовою для батька була поява Джибреля на завтрашній вечері, яка мала все ж таки відбутися, і мені хотілося довести цю справу до кінця. З часом я повідомлю хлопцеві, що ми не підходимо характерами одне одному, маємо різні цінності у цьому світі, чи ще навішаю якусь локшину на вуха, щоб він від мене відчепився раз та назавжди. Якщо я і мала якісь почуття до нього, то вони давно вже затихли й залягли на дно, тож це не була велика втрата для мене, але якщо я все ж таки згодилася на цю авантюру зі знайомством з моїми батьками, то варто було її довести до кінця й закрити цей гештальт. 

Тато міг зобразити з себе дуже гарного, взірцевого тестя, який дуже щасливий познайомитися з майбутнім зятем, а також підговорити Марго зіграти роль щасливої тещі. Якщо чесно, то я думала, що батько почне беркицнутися, виляти хвостом й робити все для того, щоб ця вечеря не стала реальністю, але він згодився, і навіть запевнив, що його теперішня дружина навіть знаку не подасть, що щось йде не за планом. Я навіть прекрасно знала, як він це організує. Якщо поставити під величезний знак питання походи Марго в салони краси, в ресторани з її подругами, то жінка виконає будь-яку забаганку, тільки б її життя не ставало таким самим, як в іншої пересічної жінки цієї планети. Для мачухи найстрашнішим нещастям було опуститися до рівня звичайної, ні чим не примітної домогосподарки, яка день і ніч пере шкарпетки чоловіку й готує малим їсти тричі на день. Саме тому батько тримав міцно дружину у своїх руках, а та виконувала роль ідеальної другої половинки. Всі задоволені, всі безмежно щасливі.