5

- Ти ж знаєш мого брата Крона? - Певно Діна захотіла зайти здалеку в розповіді про Девіса, бо я не могла зрозуміти іншого пояснення тому, чому вона вирішила мені повідати про свою рідню.

- Ну так, пару разів бачила, - кивнула я дівчині у відповідь. Я і справді була знайома з братом подруги, не особливо близько, бо бачила його можливо разів п'ять від сили за весь той час нашої дружби з Діною, але цьому є і логічне виправдання - Крон живе за сімдесят кілометрів від нашого міста й має вічно багато проблем та справ. Він на десяток років старше за сестру, тому зрозуміло чому він не особливо часто крутився у наших колах.

- Ти ж пам'ятаєш, що у нього є свій бізнес?

- Чула щось від тебе, а до чого це все? - Я починала злитися на те, що вона так довго тягне гуму, в будь-який момент може зайти головна дієва особа розповіді подруги й тоді я вже нічого не почую від неї, адже як я можу відмовити у компанії моєму нареченому? Він же така мила та приємна особа...

- До того, що Девіс пригрозив Крону, що може позбавити його життя, - якщо до цього Діна дуже важко заходила в тему, то зараз вона випулила все як на автоматі та залишила мене з відкритим ротом й купою питань, які в першу ж секунду постали у мене в голівці.

- За що? Чому? Особисто пригрозив? - Це тільки маленька дрібка питань, які хотілося зараз поставити подрузі, але я вибрала саме три, які були найважливішими та могли окреслити картину загалом. Хоча я чула від інших людей, що такий розвиток подій можливий, чутки навколо цієї персони ходили різноманітні, доходило навіть до того, що Аарон втілював свої плани в реальність... Які кардинально суперечили планам інших людей на це життя.

- Так, особисто! Мало того, він приїхав до мого батька та сказав, що якщо той хоче, щоб його син ходив на своїх двох ногах по грішній землі, то "татко має попіклуватися за своє чадо, яке вилізло на цей світ через татка".

- Це тобі батько розповів? - Якщо Девіс мав зуб на Крона, то чому особисто з ним не поспілкувався, а поїхав до його татка, ніби це не вияснення відносин між двома дорослими чоловіками, а якісь шкільні перепалки словечками?

- Та яке, це я випадково підслухала за дверима батькового кабінету, коли цей мерзотник приїхав до нашого дому. Тато в житті б нічого мені не розказав, він аж надто опікується мною та братом, - ну це справді так, пан Заа все робив заради своїх дітей, в нього б точно не вийшло такої ситуації, як у мого татка. Він ні за що в житті не віддав би свою дочку в лапи чудовиську, навіть якби його життя було під величезним знаком запитання.

- А що Крон? Ти говорила з ним? - Якщо я не помиляюся, то брат Діни займався встановленням системи охорони у приватних будинках. Також мав охорону фірму, яка логічно ж займалася патрулюванням домів, де ця система сигналізації й працювала. Яким боком до всієї цієї ситуації причетний Девіс? Невже настільки сильно залишився невдоволений сервісом Крона і його компанії?

- Говорила, але ця розмова тривала буквально дві секунди, він сказав, що все добре й мені не варто брати "дурне" в голову, - як і завжди, брат подруги був не багатослівним, за ті п'ять разів, що я перетиналася з Кроном, він певно слів двадцять вимовив, не більше. Такі люди завжди привертають увагу, і на них дивишся скоса, але оскільки я добре знала, що Діну, що її батька, то вирішила, що це просто особливості характеру чоловіка.

- То може й справді все добре? Можливо ти себе аж занадто накрутила? - Я звичайно не шпигую за своїм батьком, але мені здається, що він веде справи з різними людьми, і деколи серед них трапляються такі, що комусь щось не подобається, тому це цілком адекватні, робочі моменти, які не має знати суспільство.

- Накрутила? Справді? - Діна почала закипати, хоча я не розуміла причини такої її реакції. Я хотіла заспокоїти дівчину, вгамувати емоції, а вийшло навпаки, вона тільки розпалилася від моїх слів. - А як ти б інтерпретувала наступні слова - "якщо справа не зрушиться з місця, то ви пожалкуєте про це. Адже вам би не хотілося оплакувати свою рідню, еге ж?"

- Це сказав Аарон Девіс? - Напевно мої мізки не могли сприйняти з першого разу таку кричущу інформацію, тому я хотіла, щоб Діна ще раз повторила це або на крайній випадок сказала "так". Але те що я почула далі вдарило мені прямісінько в голову, і удар був такої сили, що боксери після такого не залишаються стояти на рингу.

- А що ж я там такого сказав, Улю? - Пролунало позаду мене, чим викликало стадо мурах по заледенілій шкірі, а в очах подруги я побачила страх, який живі люди пережити ніколи не зможуть... І цей страх прийшов по наші душі в дуже невідповідний момент...

- Доброго дня, - Діна зараз схожа на загнаного в кут оленя, який розуміє, що йому залишилося прожити доволі мало на цьому світі, мисливець вийшов на охоту й за будь-яку ціну готовий добути здобич, тому вона вмикає здоровий глузд та робить те, що зробила б будь-яка розумна людина на її місці, - я напевно піду, не буду вам заважати. До зустрічі.

Так, вона спокійно відступає з моєї кімнати та залишає мене на поталу вовку, який зачув, що про нього йде мова, і з'явився тут як тут й "радує" своєю присутністю.

- Так що там на рахунок Аарона Девіса? Так сумувала за мною, кохана, що вже не терпиться якомога скоріше залишитися зі мною наодинці? - Я чомусь надіялася, що цей мужик буде хоча б трішки тактичним стосовно мене, що він дасть мені деякий час звикнути до тієї думки, що я тепер у його владі. Адже згодіться, що навіть якби він був адекватною та цілком нормальною людиною, все одно дізнатися про те, що тебе віддали іншому без твоєї на те згоди, це якийсь зрив мозку. Просто якась не класна розповідь якоїсь божевільної людини. А якщо додати до цієї історії ще й те, що головним фігурантом буде Девіс, то таке "щастя" могло випасти тільки мені. Сектор "приз" на барабані хто вибирав? Я то не робила такого вибору, а зіпсований чайник у вигляді сюрпризу мені хочуть втюхати.

- Та це ми з подругою обговорювали людей, які мають бути на моєму дні народженні, - ляпаю тим язиком перше, що приходить мені в голову, і в іншій ситуації я б вдарила себе по голові за те, який дурнуватий варіант я вибрала, але оскільки погляд чоловіка пропалює величезну діру в мені, а він так близько, що його подих відчувається на моїй шкірі, то це вже перемога. Всі мої наміри щодо того, що я зможу показати йому свій характер та він просто так мене не зламає, летять до біса й зараз я усвідомлюю, що на практиці це зовсім інша справа, ніж вигадувати дурні казки у своїй голівці. В теорії я була загрозливим левом, а на практиці маленьке кошеня, яке тільки навчилося повзати по паркету.