4

- Доброго дня, принцеси, - після того, як справа з нахабною свинею була вирішена, мужик повернувся в нашу з Рітою сторону та привітався, а потім зосередив свою увагу саме на мені, - з днем народження, Ульяно.

- Дякую, щиро дякую, - я не могла проігнорувати це вітання від чоловіка, але водночас виражала свою вдячність з опущеним вниз очима, тому що важко було витримати той погляд, яким він мене пропалював. Це було так, ніби я дивлюся на сонце, яке настільки яскраве, що засліплює тебе та не дає розгледіти всю його красу. Але тут були погрозливі відчуття, як то ніби він хотів просканувати кожну частинку мого тіла та визначити, де моє слабке місце, щоб потім вдарити по ньому якомога болючіше.

- Містер Аарон, щиро дякуємо за допомогу, якби не ви, то я б навіть не знаю, що могло б трапитися. Цей чоловік так налякав нас, що просто жах якийсь, - Боже, у Ріти такий зараз голос й зовнішній вигляд, ніби варто її взяти на ручки та пожаліти, як маленьке кошеня. Хоча мені здається, що вона явно не проти такого розвитку подій, якщо поглянути на те, як вони витріщається й ледве не облизується на нашого "рятівника", то всі сумніви відпадають в тому, що вона вже поїхала дахом.

- Та пусте, - мимобіжний погляд кинутий на подругу це все чого Ріта добилася від мужика, а потім знову ж таки вся увага зосередилася на моїй особистості, - тим більше в пані Ульяни сьогодні таке свято, не гоже псувати їй настрій, так, іменинниця?

- Так, - я відчуваю, що ще якихось пару хвилин і я не зможу себе більше стримувати та почну бігти звідси якомога скоріше, і плювати мені на те, як хто на це відреагує. Адже Девіс явно зацікавлений тільки в мені, на Ріту йому абсолютно начхати, тільки ідіот не помітив би цього. Ідіот та подруга, яка ледве не звивається змією біля мужика й наочно демонструє тому, що вона не проти "віддячити" йому різними способами.

- То що, поїхали назад додому, скоро ж має початися святкування, - кивнув в бік машини чоловік та рушив до неї, певно навіть не підозрюючи, що тут може бути хтось проти цієї пропозиції. І якщо судити по подрузі, яка ледве не помчала за ним, то Аарон все правильно передбачив. Ось тільки не всі були тут з висолопленими язиками на шиї й не всі бажали мчати за ним стрімголов.

- А як же цей... ну ось це... і ось цей ось, - непоганий в мене набір слів, так? Думаю я могла б влаштувати крутий поєдинок в плані розмовного тексту з дитиною років так трьох-чотирьох, думаю шанси на перемогу були б приблизно однакові. 

- Що? - Одне слово, дві букви, але вони промовлені таким чином, що мені хочеться лягти поряд з тією свинею, що там щось ряхтить та дочекатися, поки мужик з Рітою поїдуть звідси. Видно, що цей Девіс не любить, коли йому суперечать та не підпорядковуються, і він це прекрасно мені зараз демонструє всім своїм виглядом. 

- Що робити з цими машинами? Що буде...ось з цим? - Киваю на весь той безлад, що я натворила своїми дурними діями, і з якими варто щось робити, а не просто поїхати та святкувати мій день народження, як ніби нічого не сталося та все просто супер.

- В тебе є якісь претензії до когось з тут присутніх? - В пару кроків Аарон долає шлях до мужика, який ще відпочиває на асфальті та ставить йому питання, яке виглядає до біса дивним. 

- Ну я..., - певно свиня теж розуміла, що тут щось не чисто, і не може просто так все вирішитися й всі розійдуться по своїх справах, але не встигає домовити свою фразу до кінця, бо в гру знову вступає Девіс.

- Подумай добре, гарненько подумай, - я звичайно не можу стверджувати, але чомусь мені так здається, що у того поросяти зараз одна темінь перед очима, бо Аарон затуляє йому сонце своєю величезною спиною, а кулак Девіса так близько до обличчя мужика, що той має привід і справді задуматися над тим, що зараз відбувається. Я б точно не хотіла зараз опинитися в такій ситуації, як це чудо, нічим гарним там не пахне.

- Ні, не маю, все добре, претензій немає, - вичавлює з себе постраждалий в усіх сенсах та опускає погляд вниз. В нього така сама реакція на Аарона, як і в мене, мужик не хоче зв'язуватися з цим витвором пекла й щось йому пояснювати.

Тільки ось якщо це порося відбудеться зіпсованою машиною та декількома зубами, які тепер варто було підрихтувати, то от я не маю такого швидкого виходу з ситуації, яка скоро як зашморг затягнеться у мене на шиї. А те, що вона вже знаходиться на моїй шиї, я відчуваю по тому, як стає важко дихати й темніє в очах. Це тільки початок, а я вже хворобливо реагую на свого нареченого, а що буде тоді, коли він стане моїм чоловіком та буде присутній в кожній хвилині мого життя? Це буде для мене певним пеклом на землі?

Я молила всіх Богів, які тільки існують в природі та які можливо вигадані людством, щоб ця дорога додому завершилася якомога скоріше. Здавалося б ми не змогли з Рітою від'їхати аж надто далеко, тому що мізки у мене затуманило майже відразу, як я сіла за кермо, але все одно ті пару кілометрів у машині Девіса минули, як пару тисяч кілометрів у звичайній подорожі. Це було нестерпно для моєї нервової системи, якесь бісове катування не інакше.

І знаєте, що найголовніше? А те, що цей мужик промовив всього пару слів за цю поїздку. Якщо говорять, що є люди небагатослівні, то цей екземпляр взагалі німий у порівнянні з ними. Якби не подруга, яка вертіла хвостом перед Аароном, а точніше своїми розповідями про її веселе та цікаве життя(як вона вважала щодо цієї теми), то думаю ми б доїхали до мого будинку в повній тиші. Якщо Ріти рот не замовкав ні на секунду, дівчина хотіла справити враження на мужика, то той що своїм зовнішнім виглядом, що максимально короткими репліками давав зрозуміти, що він плював на неї з високої гори, і не відправив він дівчину якомога далі тільки завдяки тому, що ми з нею друзі. Відчувалося, що інтересу до Ріти в Аарона нуль цілих, нуль десятих, а от ті пару поглядів, які він кинув на мене... Чорт, ну чому він не повівся на Ріту? Всім було б тільки краще від цього...