2

Виходила я з кабінету батька на ногах, які були більше схожі на палиці, адже я на них йшла, як на ходилицях, а перед очима все було як в тумані. Все було настільки розмите, що я ледве змогла знайти потрібну мені кімнату, і це при тому, що я понад десять років прожила в цьому будинку. Все стало таким чужим, таким ворожим, що мені навіть страшно було знаходитися в цьому приміщенні. Звичайно, це не рідне гніздечко винне в тому, як я зараз себе відчуваю, це єдина людина в цьому домі зробила все так, щоб я зараз мала стан лайна. І як же прикро було усвідомлювати, що цією людиною виявився мій батько. Не хтось з моїх можливих ворогів, не мачуха, яка по факту для мене чужа людина, а рідний тато, який віддав свою рідну доньку у руки бандиту, злочинцю та взагалі нікчемному мерзотнику...

Як мені тепер адекватно приймати моє свято, як тепер посміхатися своїм рідним та знайомим знаючи, що це останні дні на волі, а надалі на мене чекає життя в пеклі? Чи то пак пекло у житті. Це не важливо, бо факт залишається фактом - все зміниться, дуже мало залишиться з минулого життя, яке у мене ще було вчора, а сьогодні я різко стала дорослою. І ні, не через вік, а через ці обставини, які змушують мене забути про дурощі та чортівню й зосередитися на тому, щоб цей мужик не з'їв мене цілком. Такі як я для нього це всього солодка булочка на таці, яку він одним різким рухом щелеп перекусить пополам, а потім спокійнесенько проковтне й забуде через декілька хвилин про моє існування.

Мені варто було заблокувати думки про мого нареченого, щоб самій не зіпсувати святкування свого дня народження та й іншим не погіршувати настрій своєю невдоволеною пикою. Але як я не старалася це робити, але думки про Аарона Девіса все більше почали проникати в мою голову і в одну мить я усвідомила, що там був тільки цей чоловік та нічого більше. Ніби моя голова це і є Аарон Девіс.

В мізки почали пробиратися всі згадки про нього, які варті були уваги. Аарон був доволі солідним та заможним бізнесменом. Попри свій доволі молодий вік(за чутками то мужику було не більше тридцяти п'яти років, а я б і взагалі дала йому тридцять) він побудував таку фінансову піраміду зі своїх справ та бізнесів, що про нього всі навколо говорили та обговорювали. Звичайно шепотом та так, щоб він, не дай Боже, не дізнався про ці розмови, бо якщо йому щось не сподобається чи він буде в поганому гуморі, то та людина, яка розпускала про нього чутки, вже до кінця життя буде розмовляти тільки шепотом, бо їй дещо підріжуть. Якщо взагалі залишать в живих... 

Так, і така кепська інформація ходила щодо Девіса. Кажуть люди, що одним з тих факторів, які допомогли йому добитися нереальних висот в плані багатства та влади є саме те, що він розв'язував питання категорично та без зволікань. Він ні з ким не няньчився й не давав приводів сумніватися в серйозності його слів та дій, тому люди з величезною пошаною відносилася до Аарона. Тільки не з поваги, а через страх, який він вселяв у своїх конкурентів, клієнтів та і загалом оточення, яке йому не надто подобалося. І тепер батько віддає мене цій людині та ще й говорить, що мені безмежно пощастило? Як взагалі можна таке вимовляти? Та якщо і були дівчата, які хотіли бути з ним, то вони певно були на всю голову відбиті, або готові на все заради грошей, яких у цього йолопа було достобіса й ще трішки. Яка нормальна та адекватна дівчина захоче зв'язувати з таким покручем, який інших людей за людей не вважає? Хто добровільно захоче бути помийною ганчіркою у його ніг?

Тому не дивно, що він досі був неодружений. Можливо і були охочі жіночки побути з цим володарем світу, але вони певно з часом відсіювалися з його життя провівши там одну-дві ночі, а інших він просто відправляв якомога далі. Хоча ні, певно навіть не він, а його охорона, бо куди пану царю до холопів, які так сильно жадають облизати його ногу? Не гоже ТАКОМУ красунчику займатися подібними дурницями.

Якщо до розмови з батьком я сиділа в кріслі двох чарівниць краси та насолоджувалася процесом, то після мені було настільки плювати на зовнішній вигляд, що я просто відмахувалася від питань жіночок, а коли вони нарешті завершили свою роботу, то випурхнула з тієї кімнати настільки швидко, ніби за мною відбувалася погоня, а не творилося щось чудове. Залишалося тільки надіятися на те, що ці працівниці моди та краси не будуть сильно вертіти язиками та не повідомлять всім навколо, що в Улі кардинально сильно змінився настрій після розмови з батьком. Адже я так зрозуміла, що наразі ніхто не має знати про "гарячі новини" в моєму житті.

Останнім пунктом у моєму сьогоднішньому образі мала бути сукня, яку я шукала протягом останніх двох тижнів, а коли знайшла її, то ще певно пару годин літала по дому, як заведена та повідомляла всім підряд цю прекрасну новину. А зараз я одягаю цю сукню як зашморг на шию, ця шовковиста тканина ніби стала важчою в тисячу разів і тепер пригнічує мене своєю вагою. Все через те, що я усвідомлюю, що сукня і справді красива, а моє тіло в ній виглядає шикарно, це навіть я визнавала, хоча завжди намагалася критикувати саму себе та ставати краще з кожним днем. І будь-яка інша дівчина на моєму місці раділа б цьому факту, підстрибувала до стелі від щастя, але не я. ВІН побачить мене в ній, окине мене оцінювальним поглядом, як то роблять на ринку, коли вибирають шматок м'яса, а потім...

- Непогано..., - пролунало позаду мене, а в мене серце впало десь в район п'яток, а до горла підійшов такий згусток, що стало нереально дихати... - А тепер повернися...

Яке ж неймовірне щастя, я б навіть сказала блаженство, що цей голос належав жінці, а не чоловікові, бо в іншому випадку я думала повторила б трюк з батькового кабінету, але в цей раз навряд чи так швидко змогла прийти до тями. Якби взагалі змогла це зробити. Я була згвинчена до межі, тепер будь-якої секунди я могла побачити цього Аарона і я не усвідомлювала, як відреагує моє тіло, а головне розум на появу цього мужика в моєму житті. Дамба з емоцій могла прорватися й вже ні що не зупинило б мої почуття... Але коли я обернулася на сто вісімдесят градусів, то побачила Ріту, яка сиділа на моєму ліжку та оглядала мій образ з голови до ніг.