чому в мені є стільки зла,
чому в мені стільки печалі...
чому я плачу не з хотя..
чому сміюсь коли ридаю...
чому я думаю про себе?
чому питаю своє ,,я"
за що себе весь час картаю
за що болить мене душа
чому так боляче , я плачу?
чому не розумію своїх слів
чому не бачу погляд твій
яскраві очі ,мов в тумані
мене болить з середини душа
мені так страшно й непокірно
мене чіпляє ця хода
що злом своїм рабом мене схопила
мені так лячно в темряві оману
мене трясе немов дурну
мене погубить розкіш тих туманів
що забирають ,як живу
я знаю , що залишуся у власнім світі
та поруч буду лише я
лиш є оце , заради чого можна жити ,
це та любов , що скоро розцвіла...