Знаєш, мені інколи здається, що я нікому не потрібна, це відчуття пусьоти на серці, болю, порожнечі...
Знаєш, інколи просто хочеться сісти і заплакати,
коли ставишся до всіх з любов'ю, з тебе сміються, а через зовнішність, можуть і принизити...
Знаєш... підходиш до людини з відкритим серцем і простягнутою рукою, щоб обійняти, а вона проходить повз , ніби не помітила... або ж обіймаючи , стоїть ,як камінь... і ти хочеш обійняти , а тебе ні...
а просто спонтанно , тебе ніхто не сприйме, але поміть , не сприймають тільки тебе , а до інших самі йдуть...
знаєш, ця пустота, переходить в стиль життя,
нікому не потрібність-це вже звичка, вже й не так боляче...проста порожнеча...