проснулась зранку
сіла біля вікна
очима глянула в гору
а сніг мете , на вулиці зима
і темно, сьома ранку
протерла скло я від морозу
і глянула у шпарку на людей
хтось так спішиться на роботу
хтось у лікарню
в школу
до дітей
хтось обійнявся на прощання
хтось не повернеться назад
хтось сміло йде у гору
хтось падає назад
хтось зараз падає на леді
хтось йде за руку під вінець
хтось помирає від хвороби
а хтось навколішки
у храмі Божім
хтось просить милостиню
хтось проходить повз...
а я сиджу біля вікна
і з сумом дивлюся у гору
я ж бачу тих , хто йде назад
я бачу тих хто йде у гору
важай і руку ти подай
бо раптом будеш ти на його місці
важай , щоб часом не тебе
у цьому вірші
назвала я тим "хтось"
ми всі не вічні......