Моя Україна

тепер так часто...

тепер так часто сниться небезпека
не порятують ригельні замки
знесені двері і потрощені шибки
кіптявими примарами думки
налиті болем, мов свинцем, литки
покручена страхом смерека
до Мáгури звертають молитви́ лелеки
- у обладунках безборонні хлопчаки
гуркоче небо від ворожої руки
і раз за разом сиплеться згори
будинки-доміно - друзки
навсе́біч, цегла - помаранчеві бризки
і гріють руки в згарищі ділки
і полірують попелом скарби
і детонує ця легкозаймиста спека
(2026)

Мартуся

Подобається

#5784 в Різне
#1389 в Поезія

У тексті є: війна, соціальна драма

Відредаговано: 29.09.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись