тут не раз вже була війна
завивала не раз зима
лихоманило небо штормами
тут точились не раз бої
і вгризались не раз щурі
і дробило нас жорнами
тут посічений обрій трасером
між болотами й позачассям
біснувався червоний біс
три століття тому назад
проживав вже старий кобзар
як займався іржею ліс
як здригалась земля від втрат
і як плавилась сталь гармат
гримотів над полями грім
міни зорювали ріллю
обертаючи біль на гнів
на гартовану боєм лють
тут трощили не раз вертеп
задихався від диму степ
захлинався Дніпро від сліз…
Небо, дай нам злість!
злість розставить крапки над "і"
поведе у танок химер
злість - нагострить меч
лють - знеболить криваві рани
забинтує подерті крила
і до бою здійме вітрила
Україна, як вже не раз,
в найчорніший воскресне час
в нас на нечисть імунітет - честь
я полеглим вклонюся: “дякую…”
- за життя, за Державу, прапор
вони й досі між нас - маками…
і обернеться мавік - мавкою
і розквітне земля мальвами
замість вибухів й свисту куль
буревій - стихне бризом лагідним
ковилу обійме жадібно
прошепоче: “чотири-п’ять-нуль”
24.02.2024
Відредаговано: 29.09.2025