спустошені землі, уставшиє люди
по мінних полях ледве сунуть в нікуди
зсутулені плечі, запалися груди
відсутність в очах, але хуже не буде
зруйновані мури, змарновані шанси
як тут опинилися - навіть не тямлять
самі накликають із неба хоть камні
і палять стерню разом з урожаєм
розорені душі, знекровлений танець
цілих поколінь ще раз страчена пам’ять
за безцінь в ломбарди закладені мрії
пошилися з лицарів в лицедії
із битого шляху звертають поволі
в неволю - батьками приречені діти…
вже вкотре до нас завітали сусіди
17.08.2020
Відредаговано: 29.09.2025