Дитина з Донбасу

Так холодно та самотньо серед сірої маси людей,

Сумую за твоїми руками і в натовпі не бачу очей.

Ми не бачились з тобою роками, моя рідна, матуся моя!

Наснилась мені сьогодні наша щаслива сім'я..

Тут пусто навколо, немає тепла. Закутала серця зими пелена..

Добро помирає, зникло кохання. Що станеться з нами у прірві незнання?

Догралися люди, скрізь лиш ВІЙНА.. Заразились грошима, а кохання - нема.

Мамо, так лячно мені.. Що коїться з ними? Чому деградує народ наш Єдиний?

Спитає хтось в мене: "Надати пораду?"

Нащо та порада, коли в чистім полі йде брат на брата?

А дехто кричали: "Вони терористи!"

Чи ви посказились? Ті люди в Донбасі теж Українці.

І будуть ними, бо тут народились!

І знову те саме... Україна в огні..

Я дитина з Донбасу, прошу припиніть.

Це не Мир, коли люди вмирають, це не країна, де народ твій страждає!

Мамо.. Так прикро дивитись, як відмирає наша країна.

Моя Батьківщина  - місцями в руїнах..

Та поки в серці моєму надія, будь ласка, молю! Не вбивайте Країну!

Моя Україно! Ти світла й бажана! У тебе мільйони найкращих синів.

І мова твоя солов'їна й прекрасна ще Світу покаже величний мотив!

Цвіти й процвітай кольоровим дощем, коханням наповнюй серця незігріті!

З тобою ми щастя бажане знайдем, для мене завжди ТИ найкраща у Світі!

Я народилась в гарній родині. В свої 16 років я разом із сім'єю змушена була покинути рідний Донбас у 2014 році.

 Дата написання цього віршу 22.02.2015