Сторінка 2. 09.06.2022

І так... Перерва між двома сторінками - цілий тиждень. Ох, не хвалю себе і не буду хваленою.

Чому ж я все-таки її пишу? Мабуть, я вже перепробувала всі заняття, які я можу зробити після закінчення ще одного семестру в університеті, доздачі робіт, закритті сесії. Я так невимовно рада, але водночас після таких нагружених деньків ніби втрачається сенс, коли сенсом була лиш кляті екзамени. Не подумайте, в мене є плани на наступні дні мого життя, але між планами і закінченням справ намалювалась добряча перерва, яку я намагаюсь заповнити.

І я згадала про ці уривки, мою так звану письмову рефлексію, саморефлексію. На попередній сторінці я писала про книги, дуже бігло і едостатньо красиво, але поки в мене з ними відносини - овв, яка красива обкладинка....

Скука. Ось про що ця сторінка. Мені ніколи не скучно, коли я з кимось у відносинах, бо мій мозок завжди має про що подумати, має їжу для пееживань. Цього разу, коли в мене холідейс трошки далеко від мого звичного соціального і комунікативного життя, мій мозок сумує. Я вже, признаюсь, відкрила статтю, де по пунктиках розкладено, що ж робити, щоб це часом не привело мене до апатії.

І мені помогло. Я зрозуміла, що якщо такі статті пишуть, значить не одна така. Можливо, нас багато, людей, у яких зараз така собі перерва від усього і час для вибору чогось подальшого. Звісно, рекомендують книги, фільми, спілкування, планування. А що якщо все це не допоможе, або ви перенаситились тим? У 21 столітті це як мувітон і психічний розлад - скука зі собою, особливо, якщо вона триває трошки довше пару годин. Жартую. 

У мене є кіт, який тільки що розлив стакан води на моє ліжко, багато непотребу, який або викинути, або поскладати, багато фото в галереї, які можна видалити. Ось рецепт. Сконцентруйтесь на маленьих дрібницях, вони у заповнюють наше життя. Усміхніться, обніміть себе і просто зробіть такий собі чайок з неймовірною кількістю шкідливого цукру на ваш смак. Дозвольте собі слабкість.

Ваша annekravets