Третій день подорожі - покупки у місті

Це був вже третій день у солодкій країні. Прокинувшись, на столі Арі знову лежав лист.
«Хо-хо-хо! В котрий раз радію, що Ви залишаєтеся задоволеними нашим проєктом, це дуже цінно для нас.
Сьогодні вже третій день екскурсії, за планом прогулянка по місту з шопінгом. Зустрічаємося о 9:00, попросіть Ваших помічників допомогти дібратися до центру. Попереджуємо: візьміть із собою кишенькові гроші на покупки, Ви відвідаєте багацько різних магазинів.
Гарного настрою та чудового зимового дня!»
Настрій був святковим, у кімнаті на ялинці сяяла новорічна гірлянда з іграшками, що дарували кімнаті зимовий настрій.
Шеллоу постукала до кімнати Арі.
- Доброго ранку, чи можу я зайти до Вас? – запитала зефірка через стіну, тому звук до ліжка доносився з труднощами.
- Так, заходьте. – Аріана швиденько встала з ліжка та впустила свою помічницю.
- Ну як, виспалася люба?
- Ага, такий сон крутий снився. Що до мене вдома прийшли усі помічники Санти Клауса та заспівали різдвяну пісню. Це було так яскраво, треба буде записати це.
- Круто. Йдемо снідати.
З кухні спускалися милі кухарі та подавали на стіл їжу. Знову меню складалося на 90% із солодкого.
- Смачного! – побажав останній офіціант, що приніс… Овочевий салат з м'ясом!
- Ого, щоб у світі де навіть архітектура побудована з шоколаду знайшовся єдиний овочевий салат! Хоча я таке куштувала, це неймовірно смачно. – від здивування Шеллоу трішки розпухла, взяла тарілку зі сніданком та почала куштувати.
У салаті були найсвіжіші помідори, огірки, найсоковитіша зелень та ніжне м'ясо. Смак усього цього прикрашав соус, що готували власноруч з натуральних інгредієнтів.
- Я вражена, такого смачного салату ще ніколи не їла!
- Це просто я чудовим чином знайшла рецепти своєї бабусі, яка усю старість проїдала салати з овочами. Жила 108 років. – снігова принцеса зраділа, що рецепти рідної людини сподобалися дітям, які наче крім солодкого нічого не їдять.
Сніданок вдався на славу, можна було збиратися на прогулянку. Вона вирішила взяти відносно небагато грошей, щоб купити лише найцінніші сувеніри.
- «14 доларів буде достатньо». Кукі, чи можеш допомогти дібратися до центру?
- О, а ти маєш піти кудись?
- У мене на третій день екскурсії прогулянка по магазинах.
- Чудово! – печиво дало дівчинці 9 доларів. – Купиш мені набір для саморобних квітів.
Аріана взяла його за руку, заплющила очі та наче полетіла в небі.

«Пролітаючи над містом бачиш, що це занадто незвичайна країна. Адже кожен будинок тут побудований з гігантського розміру солодощів. Враження, наче стала маленьким кубиком цукру серед будівель з імбирного печива, де виявляється теж хтось живе…».
- Ми прилетіли!
- Ого, приземлення було настільки м'яким.
- Уявляєш. Оце тобі снігова країна, де замість снігу багато цукрової пудри з ватою. Що ж, гроші тобі дав, прошу купити набір для саморобних квітів. Гарної подорожі!
-… Так…, снігу багато як й інших солоденьких смаколиків. Але чи це їстівне, якщо через цю вату й пудру проходить безліч істот…
Арі повернулася назад, біля стовбу з рекламою побачила Бена, який був капець як гарно вдягнутий.
«Йому так личить зелений шарф, як на ньому шитий. Чорне волосся, зелені очі, приємна усмішка. О ні… Я не закохуюся, ні…».
- Усе добре? Ти наче застигла на місці.
- Ні, я просто задумалася…
- Дивлячись на мене. – Бен посміхнувся.
- До речі, не знаєш де інші?
- Ще година до екскурсії.
Аріана ще більше задумалася. А що тут, власне кажучи, робить її знайомий?
- А чого ти так рано прийшов?
- Ми з другом домовилися погуляти тут.
- Гей! – здалеку з'явився повненький хлопець з каштановим волоссям та карими очима, - Що, дівку собі знайшов?
- Що!? – Бен повернувся до товариша та посміявся.

Аріана пішла до найближчого магазину, адже стояти під солодким снігом таке собі задоволення. Повернуло її до кав'ярні, же на здивування працювали люди. Справжнісінькі. Кава була така ж, як зі звичайного світу, але дорожче в два рази. Старенька бабуся підійшла до каси, та почала голосно кричати:
- Я не розумію, як взагалі Ви готуєте каву, яка ще й так дорого коштує?
- Якісні бобові зерна, добавки, ще й податки з нашою зарплатою.
- Як на Вашу думку можуть таке дороге замовляти, як тут величезні економічні проблеми?
Ймовірно літня жінка прибула теж зі справжнього світу й неабияк шокована цінами, з якими живуть тут.
- Ой, таких людей тут й бачити бридко. – сказав чоловік позаду.
- Не чіпляйся до людей, ніхто не винен яким він є.
«І тут я зрозуміла, що мені тут не місто. Таких злих та токсичних людей не рідко побачиш. Хоча з виду тут має бути привітне й цивілізоване місто, яке не лякається від людей з іншою зовнішністю».
Робити тут було майже нічого, хіба чекати інших до екскурсії, а це довго. Тож, найкращим рішенням було знову повернутися у дім.
- Кукі…
- Що, сходила на екскурсію?
- Та ні, я ранувато прийшла сюди. Можеш повернути мене додому, будь ласка?...
Миттю Арі знову була у палаці. Годину краще просидіти тут, ніж у незнайомому місці з невихованими відвідувачами. Вдома, на другому поверсі буда велика бібліотека, вміщувала понад три сотні книг. Читаючи книгу «Дива аеропорту Денгель», Аріана не помітила, як швидко минула година, знову кличе помічника та опиняється у тому ж місці, що й зранку.
Біля лавок, на яких можна було відпочити й зігрітися, стояла висока білява жінка у гарній шубі та пухнастій шапці. Над лавками облаштували обігрівну систему, можна було спокійно очікувати зустріч. Потихеньку збиралися усі мандрівники, тож:
- Вітаю усіх. Сьогодні ми з Вами зібралися, щоб зробити дуже приємну справу та провести ще один яскравий день тут! Я думаю, серед Вас мало кому не подобається ходити по магазинах у пошуках одягу або ще чогось приємного для себе.
- Я не дуже люблю ходити по магазинах, але тут це здається дещо цікавішим.
- Так, звичайно. Кендія, як й інші безліч казкових міст давно й довго працювала над розвитком своєї економіки. Тому сьогодні ми зможемо знайти купу різних магазинів, а незабаром навіть купимо щось тут.
- Доброго ранку, вибачте за запізнення.
- Нічого, ми якраз вже усі зібралися! Ще раз усіх вітаю, сьогодні у нас за планом прогулянка по магазинах Кендії. Усі взяли свої кишенькові гроші?
Діти разом відповіли «Так».
- Ну що, ходімо!
Взагалі, магазинів тут було навіть більше, ніж в Америці. Здавалося що таке маленьке місто, а розвивають його з усіх сил та можливостей. Перше, що одразу помітили діти, це майстерня маленьких див. Тут створювали мініатюрні картини, мозаїки, лялькові хатинки, декорації. Хоча магазин й здавався повною маячнею, адже тут справді нічого корисного не було, одразу можна було знайти подарунок для Кукі. Якраз на одній з поличок був набір для саморобних троянд, помічник хотів щось такого типу. З вітрини прямо в очі дівчинки щось занадто яскраво сяяло – малесенька фігурка собаки, занадто схожа на пухнастика, якого хотіла дівчинка ще дуже давно.
- Чотири долари. Дякуємо за покупку!
Як сувеніри тут дуже гарно вписуються, та щоб забагато тут купляли то без сенсу.
Наступним магазином був «Відділ гарного одягу». Цікаво, чого таких дизайнерів, які створюють дійсно круті речі немає у нас? Тут продавали багато одягу, ще й не за великі ціни. Гарний шкільний костюм тут коштував не по 48 доларів, а максимум 24. Тканина у рази якісніше. Серед усього, що тут було Аріані сподобалася гарненька червона кофта-піджак з чорними ґудзиками. Симпатично виглядав, та пасував дівчинці.
- Чотири долари, дякуємо за покупку.
Так, як багато чого було непотрібно, останній магазин куди захотіла піти Арі – та ж крамниця чарівних ялинкових іграшок. В минулий раз вона вже була тут, але нічого не купила. Дуже припала до душі кулька, всередині якої падав вічний сніг, а маленькі люди все ходили там і ходили.
- Сім доларів. Насолоджуйтеся красою свят!
Кожного, хто купив усе потрібне для себе відпускали додому, тож на цей раз Шеллоу забрала Аріану додому.
- Кукі, це твоє замовлення. Я думаю що ти хотів щось таке.
- Таких гарних квіток навіть не вирощують, дуже дякую за подарунок!
Кульку з новим одягом та милу фігурку поклала у валізу, щоб точно не забути додому. Так незвично було від того, що завтра останній день екскурсії, після чого знову треба буде повертатися до навчання у школі. Нічого, така святкова подорож точно була варта, щоб приїхати сюди.