Презентація Санти Клауса

Аріана прокинулася після довгого міцного сну. Після прокидання досі було незвично, що вона буде тиждень жити у чарівній країні зимових насолод. На столі біля ліжка лежав конверт з печаттю «Санта Клаус, король зими». Було шкода навіть відкривати його, як усе було гарно запаковано. Всередині був такий лист:
«Доброго ранку!
Я впевнений, що Ви вже трішки адаптувалися до нової місцевості, і вчора встигли роздивитися свою домівку. До речі, як Ви могли помітити, у кожного з Вас є маленькі казкові помічники. Не губіть їх, вони Вам допомагатимуть подорожувати, щоб Ви не загубилися. Познайомтеся з ними, станете найкращими друзями!
Отже, сьогодні о 10:00 я чекатиму Вас у своїй хатинці на презентацію «Як ми роздаємо подарунки»,
а за активну роботу Ви отримаєте подарунки, від яких будете у захваті! Ваші помічники мають
допомогти Вам дібратися до місця призначення.
До зустрічі!.»
Треба було збиратися. Арі вирішила вдягти свій улюблений джемпер, штани, та пішла снідати. На кухні дівчинку чекала тарілка солодкого супу та какао.
- Доброго ранку, Аріано. Сьогодні у вас зустріч із Сантою, тож швиденько збирайтеся й обов’язково прибудьте до місця призначення. Буде цікаво! - привіталася снігова принцеса.
Судячи з всього, після відпочинку Арі повернеться додому з цукровим діабетом. Солодкий суп - це звичайно вже сильно, хоча ним його й не назвати. Адже по суті, повна тарілка чогось схожого на пудинг, у якому накидано зефір, солодке спагеті та райдужні желейки. Швиденько поснідавши, маленькі помічники допомогли гості дібратися до маєтку Санти Клауса.
Його будинок виглядав, наче декілька просторів Всесвіту водночас: космос, солодкий світ, справжній, та щось мультяшне. Тут було дуже цікаво – майже в кожній кімнаті на дверях, камінах, висіли новорічні шкарпетки, куди зазвичай кладуть подарунки. Все було гарно прикрашено, аж не вірилося що ти тут знаходишся. Наче й звичайнісінький різдвяний дім ззовні, а всередині просто паралельна реальність. У головній кімнаті стояла ялинка, прикрашена різноманітними прикрасами, але дуже здивували фігурки, які були занадто схожими на гостей цієї екскурсії. Там з усіма іншими була й Аріана, міні версія якої як дві краплі води схожа на справжню. На кухні біля столу на стіні висіло багато папірців з рецептами улюблених страв Санти Клауса: яблучна шарлотка, індичка з різноманітними соусами, торт у вигляді новорічних символів. Але, зайшовши у спальню, яка точно була схожою на та, де відпочивала Арі, на двох паралельних стінах, на одній була шкарпетка, з іншої сторони звисала тоненька чорна гілка. Таку ж дівчинка бачила, коли їхала на санях короля Різдва, адже серед купи подарунків лежала малесенька різочка, явно адресована комусь не дуже слухняному.
Поки діти оглядали дім, дідусь встигнув провести повторну репетицію своєї презентації, підготувавшись покликав усіх до себе.
- Мої гості, чекаю Вас у великій кімнаті!
- А що, вже будемо починати? – запитав зі здивування русявий хлопчик з карими очима, Джейк.
- Так, я впевнений хто хотів вже три рази прогулявся будинком. Час для справи.
Коли усі зайняли свої місця, у всьому домі вимкнули світло. Перед очима з'явився величезний екран, сам Санта Клаус став перед ними усіма й почав розповідь.
- Доброго ранку дітки, як же ж я Вас усіх радий бачити! Ви не уявляєте, як з року в рік мені приємно дарувати нові подарунки гарним діткам! Сьогодні ми разом зібралися, щоб я поділився з Вами моєю найголовнішою таємницею і більшість навіть здогадатися не може, як я це роблю…
- А що тут, власне кажучи, приховувати? Ви ж так і назвали презентацію «Як ми роздаємо подарунки». Хоча Ви просто пролітаєте на санчатах і хто який подарунок отримав – той молодець. – трошки вперта дівчинка Леана і в цей раз всунула носа не в те місце.
- Ех, це зовсім не так! Я кожного дня слідкую за мільйонами, тож саме зараз Ви дізнаєтеся, як саме Вам дістаються подарунки. Почнемо з найголовнішого – як у мене вдається відстежувати за вашим життям? Все дуже просто!...
Як завжди Аріана кудись відлетіла думками. Адже справді не кожен Новий рік чи інше гарне свято, де можна було отримати безліч подарунків приносило приємні подарунки.
«…Коли мені було сім років, вже п'ять років тому, мої батьки дуже часто почали залишати мене саму вдома. Це була зима, лише її початок. Тоді я мала вже вчитися, як готувати їжу, займатися господарством, та у загальному жити без чиєїсь допомоги. Тоді батьки лише купляли мені їжу, а я сама далі готувала й вивчала різноманітні рецепти. Я була маленькою, здається що відчувати цей світ тоді ще навіть не почала. Для мене не існувало такого поняття, як самостійне дитинство. Тож я дуже довго, не розуміючи що відбувається просто думала, що мене просто покинули. Вдома нікого крім мене не було, у школі про друзів могла тільки мріяти. Усе що мені потрібно було, це шукати інформацію в Інтернеті.
Якось, я дуже захотіла приготувати яєчню. Ось просто, мама мені дуже рідко її давала. Я взяла два яйця, обережно їх підбила та налила у сковорідку. Мене злякала реакція, коли олія почала розігріватися – ці розігріті частинки розліталися у різні кутки. Швидко взяла кришку, та захищала обличчя від бризів. Поки воно готувалося, я стояла й наче дивилася на вибух величезної зірки, яка по шматках розліталася у просторі. Поїла, прибрала за собою, але зі стін стерти усе це не вдалося. Коли мої батьки повернулися додому, я заховалася у найтихішому кутку квартири. Мені було так страшно, розуміла, що мене дуже покарають за це. Втомлена мама, здається, навіть не помітила цього, але одразу взялася шукати мене. Вони обминули весь дім, в той час, як тато помітив дещо.
Я готова була на усе, мама знайшла мене та як зазвичай поцілувала, ще й принесла моїх улюблених цукерок. В той час я просто тихо сиділа, подумала, що мені це зможуть пробачити. Щойно татусь зайшов до мене, я згадала усі молитви які тільки знала. Він став переді мною, і мені не залишилося нічого зробити, крім:
- Вибачте, будь ласка.
- Знаєш, щоб приготувати тобі обід ми витрачаємо щотижня 9 доларів. А щоб поремонтувати стіни, замацані олією, треба від нашого бюджету відняти щонайменше 47 доларів.
Я зрозуміла, він має на увазі те, що мені треба буде віддавати свої гроші за мою провину. З моєї кишені я дістала ті 50 доларів, які мені дарував батько на минулі свята, й протягнула йому їх. Він пішов до мами, а я так і стояла, думаючи над тим, що зробила.
На свято нового року я дуже хотіла новий гребінець, яким зручно буде розчісувати кучері. Це не найбільша й не найдорожча, але як ні як потрібна річ. Коли я прокинулася першого лютого, підняла радісно свою подушку, а там побачила цей гребінець, біля якого лежала тоненька гілочка. Я не знала як це сприймати, тож оглянула свою новинку, а різку викинула з вікна та продовжувала насолоджуватися святом.
У школі усі розповідали про свої подарунки, а я замовчувала про те, що отримала такий подвійний.»
- … Дивимося, яка зона зеленіша. Збираємо їх побажання, купляємо, робимо, і роздаємо.
- А бувало у Вас таке, що серед абсолютно слухняних дітей Ви хоча б одному дарували різку?
- Буває, за останні 8 років, мабуть 20 випадків було. П'ять років тому взагалі дитина отримала несертифіковану гілочку, яку їй дарували Цікаво, що Ви вже знайомі з цією особою.
« Санто, а це обов'язково треба було казати?..»
- Прям серед нас? – запитав товстенький хлопчик.
- Так.
Діти переглянулися між собою. Щоб не подати знаку, Аріана як і вони, подивилася по сторонах.
- Нагадую! Ви прийшли сюди не тільки на презентацію, а також на квест з нагородою. Ваше завдання – після презентації по всьому дому будуть приховані маленькі листочки, де буде частково зашифровано координату подарунка. Той, хто назбирає більше підказок і знайде правильну координату сюрпризу, отримає подарунок.
Останні двадцять хвилин цікавих фактів про новорічні подарунки діти сиділи з таким виразом обличчя, наче у тому подарунку буде золото, і у них немає можливості не отримати його. Джейк вигадував план, Софі, мабуть з-під шкіри готова була вилізти заради винагороди.
- Найголовніше – завжди старайтеся бути людиною, що допоможе бідному, собаці на вулиці, не будьте байдужими.
Миттю кожен підірвався зі свого місця, кожному хотілося швидше знайти усі подарунки. Бен, доволі вправний хлопець з темним волоссям і карими очима у вітальні під ялинкою знайшов першу підказку.
«Нехай усі свята будуть проходити з насолодою, радістю, навіть якщо ви знаходитесь у теплих краях».
Аріана на полиці у ванній та спальні знайшла вже дві листівки, на обох було написано:
«Кожен ваш крок до будь-чого – на мить менше очікувань результату.»
Вдома було заховано десять таких листівок, серед усіх тільки одна особа не знайшла жодного. Аріана зайшла п'ять підказок, Софі 2, Бен 1, Джейк 2, Леана з Маркусом жодної.
- Ну що, Ви впоралися! Я вітаю Вас, адже знаходити щось в моєму маєтку – задача, з якою не усі впораються. А тепер, з'єднайте усі листівки та по підказках знайдіть вдома головний подарунок.
Діти виклади на стіл усе, що знайшли. У листівці було чітко написано, що подарунок варто шукати у теплій кімнаті, у маленькому місці де збираються найтепліші моменти… Життя.
Арі побігла до маленької бібліотеки Санти, де було просто нереально затишно й не холодно. Там на маленькій шафі стояло п'ять маленьких фотографій у рамках, на яких зображені найщасливіші діти з Сантою на екскурсії. За ними у малесенькій коробці дівчинка знайшла милий перстень з викарбуваними побажаннями на Новий рік: «Щасливого нового року!».
Іншим дітям подарували не менш милі нагороди: коробку з купою цукерок, ялинкову іграшку з ілюзією вічного снігопаду. Залишилися лише заздрісні діти, яким ще вистачить призів до кінця подорожі.